Народно-визвольна війна українського народу проводом Б.Хмельницького, причини, основні битви та наслідки - Реферат
- Причини народно-визвільної війни
- Богдан Хмельницький та повстання його проводом
- Початки утворення держави
- Зборівський трактат
Причини народно-визвільної війни
Повстання 1948 р. стало одним з найбільших катаклізмів української В цей період магнати великою мірою спричинялися до освоєння України, вони також були чинником нестабільності напруженості, що стали хронічними хворобами суспільства. Керуючись принципом “сильніший завжди правий“, вони постійно вдавалися до насильства у конфліктах своїми підлеглими та іншими магнатами. егоцентричні, анархічні тенденції, а також слабкість авторитету королівської влади у порубіжних землях змусили поляків визнати, що на править беззаконня
Головною причиною втрати могутності й державності Київської Русі стала татаро-монгольська навала. Але території, такі як Новгород та Прибалтика залишились поза цим лихом. Незабаром внаслідок значної в Прибалтику , там утворюється могутня Литовська держава. Так як Литва раніше не належала до Київської Русі внаслідок там мешкало дуже багато українців, тому тут не виникало питання Узагальнюючи все вищевказане приходимо до висновку, що українці почували себе в Литві дуже комфортно .
Але обставини склалися несприятливо для нашого народу саме у той час, коли могутня Оттаманська поставила собі за мету захопити всю Європу. Перед обличчям такої загрози литовський князь Ягайло погодився на династичний шлюб з польською королевою Ядвігою. Якщо не враховувати, що перед цим Польща та Литва довго воювали собою, то можна тільки було здогадуватись про настрої у суспільстві.
Польська влада спочатку вела себе досить обережно не впроваджувала ніяких змін, так само як литовський нарід не хотів вповаджувати нічого нового не скасовувати нічого старого.
Але агресивна Католицька церква не змогла втерпіти перед видовищем “незайманих” земель України змусила польського короля Казімира піти в широкий наступ на права українців.
Всюди була запроваджена латинська мова, по всій будувались католицькі костели та монастирі, а діючи православні - передавались у власність католицької церкви, або продавались євреям склади та корчми. Польський король роздавав українські землі своїй шляхті без усілякої платні, як дар.
Українці були фактично зведені до статусу рабів. Українська шляхта та значна частина литовської виступали на захист своїх прав.
Незабаром польське дворянство отримало значні привілеї. Після укладання католиками та частиною православних владик у 1596 року, вийшов указ короля, який прирівнював права з поляками тих українців, приймали католицьку або уніатську віру. До того ж, католицька церква через поширені мережі своїх навчальних закладів на території України дістала змогу прищеплювати молодим українським шляхтичам “потрібний” світогляд таким чином підкоряти собі нові українські землі.
Внаслідок цього більша частина нашої шляхти “сполячилась”, згадати хоча б за нащадка Байди Вишневецького – Ярему Вишневецького, ренегата, який своєю жорстокістю по відношенню до власного народу вразив навіть поляків, ж підбили його на цю справу. "Діди його були Русини, православної віри, напр. відомий Дмитро Вишневецікий, прозваний Байдою. Яремі Вишневецькому, окрім давніх маєтків, належали великі простори землі в теперішній Полтавщині; Ярема засиляв землі, будував замки, а як почалось повстання, то втік у Польщу". 1505 р. контрольований шляхтою сейм схвалив закон “Nihil novi”, за яким королю заборонялось видавати нові укази без згоди ставників шляхти. А у 1573 р., коли помер останній представник династії Ягеллонів, шляхта отримала право обирати собі монархів визначати прерогативи шляхом угоди, що називалася “Pacta conventa”. Ця цитата вказувє, з якою потужністю стала зростати сила неконтрольованість шляхти в Речі Посполитій
Суть справи в тому, що справжнім господарем в стала анархічна, жорстока, бездушна шляхта. Саме в цьому лежать причини Визвольної війни. Шляхта обмежила короля в усіх правах нема кому було навести лад у державі, забезпечити всім так необхідний спокій...
Шляхта почала вважати версти населення “бидлом”, позбавили більшість міст Речі Посполитої Магдебурського права, обклали своїх купців величезними податками, а самих себе позбавили цих податків (тоб-то створили умови для занепаду міст та розвитку ). Для розквіту своїх шляхта захоплювала необжиті землі, оголошуючи на них “слободу” (звільнення податків на кілька років) для заохочення населення до переїзду на землі, а коли минав строк “слободи” селян обкладали нечуваними податками, звісно, останні не могли сплатити.
Ще недавно вільних селян змушували відробляти на своїх панів по 3-4 щотижня. Додатково вони мали виконувати на користь феодалів різноманітні повинності, водночас продовжуючи сплату в королівську казну податків за хату та худобу. Магнати часто здавали свої володіння в оренду , згідно з якою орендар отримував усе, що здатен був витиснути з селян понад встановлену кількість. Орендарями часто ставали не мали права володіти землею, а лише могли орендувати Наприклад у величезних володіннях роду Острозьких було 4 тис. орендарів – , а у 1616 р. більше половини українських земель , що належали короні, орендувалися єврейськими підприємцями. Прагнучи повернути з прибутком вкладені ними гроші за відносно короткий період у два – три роки, вони нещадно визискували селян та виснажували землі, не дбаючи про майбутні наслідки. Нерідко орендар вимагав, щоб селяни працювали на нього по шість – днів на тиждень, виганяючи у поле за допомогою магнатських слуг.
Іншою формою оренди стало надання тимчасової монополії на виробництво продаж горілки, солі та тютюну орендареві, який потім вимагав селян яку завгодно плату за високоціновані продукти. Не потрібно доводити, що це все не додавало євреям – орендарям популярності серед українського населення. Це був перший “стихійний розвиток народного повстання на Україні, який змішав карти як польської, так козацької дипломатії.Селяни палили панські маєтки, грабували панське майно, вбивали дідичів, службу, орендаторів, причім особливою злобою мордували жидів". Гніт з боку Польщі та близкість “Дикого Поля” зумовило появу козацтва, цього вирішального чинника визвольної війни.
Спочатку козацтво займалось лише захистом України татар. Польські королі бачили свою безсилість та небажання шляхти воювати з татарами, прихильно ставились до козацтва, а король Стефан Баторій в 1582 р. дав козакам такі ж привілеї як шляхті , та й узяв на службу в державне військо.
Але шляхта, побоюючись козацтва почала руками наступних королів всіляко обмежувати права. Наслідком цього стали козацькі повстання Криштофа Косинського у 1591 р. та Северина Наливайка у 1596 р. Певний час протиріччя козацтвом та шляхтою вдавалося розв(язувати видатковому гетьману Петру Сагайдачному, але його смертю в 1622 р. проблеми повстали з небаченим досі розмахом. До того ж долучилось повідомлення короля Сигизмунди козацькими походами на Крим в турецькі причорноморські міста (через рейди козацтва, Турція почала загрожувати королю війною, а Польща була значно слабшою за свого ймовірного суперника). Польська влада спробувала ввести обмеження щодо козаків, а як наслідок отримала повстання Марка Жмайла в 1625 р., та Тараса Трясила в 1630 р. Після виступу Трясила та смерті фанатичного короля Сигізмунди козацтво отримало значні поступки.До того ж новим королем став прокозацько налаштований Владислав, який визнав рівність обох церков України, а реєстровим козакам знов надали право самоврядування.
Але невдовзі шляхта почала знов обмежувати права козацтва; козацтво знов підняло повстання у 1637 р. на чолі з Павлюком. Після розгрому цього виступу, гетьман Яків Острянин та Дмитро Гуня вели боротьбу у 1638 р. Та й у цьому випадку козацтво отримало важку поразку. Шляхта позбавила козаків майже усіх прав.
Польський уряд вирішив відібрати козацькому війську його дотеперешні “вольності” привілеї. Козаки змушені були передати полякам артилерію, булави й військові відзнаки. Реєстрове військо утратило свою самоуправу. На його чолі мав стояти не виборний гетьман, а комісар, назначений королем. Полковниками мали бути не козаки, а польські офіцери. Реєстр зменшено знову до 6000 до війська допущено тільки тих, не брали участь у повстанні.
"Придушення селянсько-козацікого повстання 1637-1638рр. терор, що наступив після цього, вкрай загострили соціальні національні суперечності, прискоривши загальнонародний вибух, який поклав початок визвольній українського народу за знищення влади польських феодалів".
Богдан хмельницький та повстання його проводом
" Утиски кривди, що чинилися на й примушували людей піднімати повстання, збільшилися після 1638 року. Скоро кривди примусили Чигиринського козацького сотника Богдана Хмельницького роспочати нову війну, - через 10 після війни Острянина". Кардинально визначив епохальних подій стосовно Великого Українського повстання 1648 р. Богдан Хмельницький. З огляду на його величезний особистий вплив на що змінили перебіг української та східноєвропейської Хмельницького вважають найвизначнішим військовим політичним діячем України. Його дебют на історичній сцені в ролі головного актора відбувся кінець життя. Хмельницький народився у 1595 р. в родині українського шляхтича Михайла Хмельницького, котрий служив у польського магната за свою добру службу отримав хутір Суботів. послав Богдана до школи у Ярославлі, де той дістав добру , на часи освіту, оволодів польською та латинською мовами. В 1620 р. у великій битві турків з поляками Цецорою Б.Хмельницький потрапив у полон. Провівши у неволі два роки, Хмельницький повертається до Суботова, записується до реєстрових козаків, одружується займається розширенням своїх маєтностей. У 1638 р. завдяки добрим взаєминам з урядом отримує посаду писаря Війська Запорозького в 1646 р. вирушає у складі козацького посольства до короля Владислава IV. Хмельницький стає сотником Чигирівського козацького полку у 50-річному Але життя Хмельницького, а разом з тим всього краю цілком змінив один типовий випадок магнатської зажерливості та пихи.
У 1646 р. коли Хмельницького не було в Суботові, польський шляхтич Чаплинський за підтримки місцевих магнатів зажадав для себе маєтку Хмельницького. Напав на Суботів, убив молодшого сина Хмельницького й викрав жінку, з якою щойно овдовілий козацький сотник мав намір одружитися. Коли численні скарги до суду виявилися марними, розлючений Хмельницький вирішив діяти проти поляків повстанням очолити його.
Гіпнотичний вплив, що його Хмельницький умів справляти на маси, став очевидним, коли, рятуючись поляків, розвідали про його наміри, жменькою прихильників у 1648 р. на Запорізьку Січ. За короткий час здобуває підтримку запорожців, виганяє польську залогу й добивається гетьманства.
Більше року до втечі на планував повстання й заручався підтримкою прибічників. Розуміючи, що великим недоліком козаків у боротьбі з поляками була відсутність кінноти, Хмельницький сміливо розв`язує цю проблему й звертається з пропозицією про союз проти поляків до давнього ворога козаків - кримських татар на допомогу козакам на чолі 4-тисячного загону було послано відомого воєначальника Тугай-бея. Навесні 1648 р. попереджені про Хмельницького поляки послали на південь військо, щоб придушити повстання, яке перебувало ще у зародковому стані.
Бойові почалися у Гетьман Потоцький зупинився з головними силами Корсунєм, а вперед вислав свого сина Стефана з 4 тисячами війська, до яких ще мали приєднатись реєстрові козаки, що спускались на човнах по Дніпру.
Хмельницький вдало використав роз(єднаність польських військ. Війська в нього було всього 3000 козаків, не враховуючи татар більша частина яких мала приєднатися згодом. Тому Хмельницький через своїх агентів спровокував заворушення серед реєстровців, внаслідок чого приєднались до повстанців.
“Хмельницький тим часом перетягнув на свою сторону реєстрові полки, що плили на човнах Дніпром. Дня 4 травня 1648р. тим військом зчинився розрух: якийсь козак ухопив корогву й почав скликати “Чернецьку раду”. Старшина кинулася до зброї, але козаки пішли на неї, схопили живцем потім засудили на смерть. Повстанці обрали собі за старшого Филона Джалолія й його проводом пішли до Хмельницького. Дня 12 травня вони були вже над Жовтими Водами, демонстративно пройшли повз польський табір, вистрілили з рушниць подалися до Хмельницького. Другого дня за прикладом пішли й реєстрові Шемберга – попереходили до повстанців”
А передісторія цього така: 26 квітня Хмельницький попав на Стефана Потоцького взяв його війська в облогу Жовтими Водами. Поляки, після реєстрових козаків почали переговори з Хмельницьким про капітуляцію – тобто, що вони (поляки) віддадуть козакам усе важке озброєння підуть геть, лише з особистою зброєю для самозахисту (пістолі та шаблі). Хмельницький на це погодився, оскільки не хотів втрачати козаків, сподівався на ласку короля, але татари порушили домовленість напали на поляків в урочищі Княжі Байраки 15 травня. Там до татар примкнула певна частина нереєстрового козацтва.
Таким чином польський загін був тотально ліквідований, а Стефан Потоцький помер в татарському полоні несумісних з життям поранень.
Це був перший наголос на те, що Хмельницький не повністю керує ситуацією. Гетьман дозволив полякам відступити, намагаючись показати що не якийсь там бандит, а просто хоче довести права свого народу та без крайньої потреби не проливати кров, як керівники попередніх повстань. Але кримінальні елементи серед козацтва та неконтрольовані татари зробили свою чорну справу. тепер Хмельницький мав воювати до повної перемоги без всякого компромісу, бо горді шляхтичі так не вибачили йому вбивства своїх майже беззбройних вояків. Навіть король Владислав IV, прихильний до козацтва, не подарував би козакам цього.
Як в будь-якій анархічній організації, більша частина з них складалася, м(яко кажучи, людей з темним минулим та сучасністю. Згадати хоча б те, що Польща та Росія за козаків вважали лише тих, хто жив не на а мешканців поголовно вважали, не безпідставно цими державами, за бандитів. Навіть городові козаки вважали лише себе козацтвом, а низових – пройдисвітами . Задля спільної мети вони ясна річ, об(єднувались, а в інший час ними існувала прихована ворожнеча та недовіра.
ось на такий кримінальний елемент вцілому та ще й з татарами довелось покладати Хмельницькому на початку боротьби.
Лише за часів Івана Сірка, при існуючому гетьманові Виговському, низове козацтво стало грабувати Туреччину та почало систематично винищувати агресивні татарські орди.
Після перемоги війська Хмельницького зросли до 15 тисяч козаків та велику кількість татарської кінноти. Командуючий Микола Потоцький зрозумів, що не зможе перемогти у чистому полі своєю двадцятитисячною об(єднане козацько-татарське військо почав організовувати відступ.
Але 26 травня Корсунєм польські війська попали в засідку влаштовану Хмельницьким потерпіли тотальну поразку. При цьому Хмельницькому до рук потрапили обидва командувачі польсько-шляхетської 80 великих вельмож, 127 офіцерів, 8 520 жовнірів та 41 гармата.
Окрім цього, за шість днів до битви Корсунєм помирає король Владислав IV, який зміг би ще погодитись на переговори з козаками. Після перших перемог Хмельницького вибухнуло всенародне повстання, роками зібрана ненависть вирвалася назовні залила все навколо кров(ю...
На цей час Б. Хмельницький, дійшовши до Церкви, не поспішав розгортати військові У липні козацьке посольство на чолі з Вешняком прибуло у Варшаву з кількома листами (датованими 12 червня) до короля, коронного маршалка - князя Заславського.
Вимоги козацької були досить скромні: Хмельницький домагався дванадцятитисячного реєстру, поновлення прав та привілеїв козацтва, захисту православної віри та повернення православним забраних уніатами церков.
Отже, як ми бачимо , Хмельницький не збирався визволяти свій народ з польського ярма, а сподівався на байку про доброго короля.
По своїй сутності, король Владислав IV зміг би погодитися на умови, але помер, а новий король Казимір, не мав наміру йти на зустріч козакам, хоча став королем завдяки домаганням.
Початки утворення держави
