Ви тутГоловна>>Географія>>Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни Естонія - Реферат

Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни Естонія - Реферат

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Економіко-географічна характеристика постсоціалістичної країни Естонія - Реферат

ПЛАН

  1. Загальні відомості, економіко-географічне положення.
  2. Природно ресурсний потенціал.
  3. Характеристика населення країни.
  4. Господарство:

а) Промисловість.

б) Сільське господарство.

в) Транспорт.

  1. Найбільші міста і їх характеристика.

ОДНА ІЗ КРАЇН БАЛТІЇ (ЕСТОНІЯ)

Географічне положення та основні відомості про країну. Розмі­щена на північному заході Європи. Протяжність республіки з заходу на схід — 350, а з півночі на південь — 240 км. Берегова лінія] Естонії дуже звивиста, її утворюють багато заток, мисів, островів та, острівців. Близько 10% території — 800 островів і острівців. Найбільші з них, зосереджені в Балтійському морі, утворюють Захід ноестонський архіпелаг із великими островами Сарема, Гійума, Муху та ін. На заході й півночі омивається Балтійським морем і його затоками — Ризькою та Фінською. 4/5 кордонів Естонії випадають на берегову лінію. На півдні межує з Латвією, на сході —з Росією.

Територія — 47,5 тис. км2. Столиця — Таллінн (443 тис.). Ад­міністративно-територіальний поділ — 15 повітів (макундів) і 6 міст центрального підпорядкування. Офіційна мова — естонська. Грошо­ва одиниця — естонська крона.

Естонія — президентська республіка. Глава держави — прези­дент. Вищий законодавчий орган — рійгікогу (парламент), що скла­дається зі 101 депутата, обирається загальним таємний голосуванням. Вищий виконавчий орган — уряд, очолюваний прем'єр-міністром.

Політичні партії: Демократичне об'єднання «Ваба Есті», Соціал-демократична партія Естонії, Центральний союз хуторян, Сільська центристська партія, Естонський земельний союз, Естонська консер­вативна народна пар.тія, Либерально-демократична партія, Народно-центристська партія, ^Партія національної незалежності Естонії. ' ІГ Природні умови та ресурси. Естонія знаходиться на північному заході Східноєвропейської рівнини. Середня висота території — близько 50 м. Найнижча західна частина Естонії — остр-.ви, більш висока — південно-східна частина республіки. В Естонії є низови­ни: Західноестонська, Пярнуська та Північноестонська прибережна. Північ Естонії — це вапнякове плато заввишки 30—40 м, її найви­ща точка — височина Пандівере (166 м). Найбільш знаючі височи­ни — в південній частині Естонії: Сакала (145 м), Отеш. (217 І.І) і Ганья (318 м).

Рельєф у північній та західній частинах республіки в основному рівнинний, у південній — гористий. Переважають льодовикові й водно-льодовикові форми — моренні та водно-льодові:кові рівнини, моренні горби. У прибережних районах домінують форми морського походження. Трапляються також дюни, болота (20% території рес­публіки), ерозійні та карстові форми рельєфу.

Естонія — найбагатша серед країн Балтії на корисні копалини. В її надрах виявлено горючі сланці, торф, фосфорити, вапняки й доло­міти, глини, піски, гравій. Серед них вирізняються горючі сланці (за­паси близько 20 млрд. т.) і фосфорити. Основні родовища горючих сланців — Естонське й Тапаське — розміщені в північ ло-східній частині Естонії, там є також родовища фосфоритів — Нарду, Азері й Толсе. В республіці — значні запаси лікувальних грязей  мінераль­них вод.

Клімат Естонії м'який і вологий. Чергування морського й кон­тинентального повітря, постійний вплив циклонів зумовлюють не­стійку погоду. Особливо мінлива погода навесні й восени. За кліматичними особливостями розрізняють район безпосереднього впливу Балтійського моря і внутрішню Естонію. На узбережжі — м'яка зима і помірно тепле літо, у внутрішніх районах зима прохолодніша, а літо тепліше, ніж на узбережжі. Середня температура січня — від -3,4 до -7 °С, липня — від +16,5 до +17,5 °С. Опадів випадає в серед­ньому 550—650 мм на рік, на височинах — близько 700, на узбе­режжі — 500 мм. Кліматичні умови дають змогу вирощувати всі сільськогосподарські культури північної смуги помірного поясу.

В Естонії багато малих річок, з них лише 9 мають довжину 100 км і більше. Річка Нарва (Нарова) — найбільш повноводна ріка Естонії; багатоводні також ріки Суур-Емайигі, Пярну, Казарі та де­які інші. Річки Естонії належать до басейнів Балтійського моря і Чудського озера. Річки на півночі Естонії утворюють мальовничі водоспади (Нарва, Кейле, Лобу та ін.). Гідроенергетичні ресурси річок Естонії незначні, більше половини з них припадає на Нарву.

В Естонії багато озер — понад 1500 (разом із водосховищами). Найбільші з них — Чудське, Виртс'ярв.            

Ґрунти в низовинних районах дерново-карбонатні, на підвищен­нях — дерново-підзолисті, у долинах рік — дерново-глейові.

Естонія лежить у зоні мішаних лісів, якими вкрито понад 40% території. Переважають хвойні породи (сосна, ялина), з листяних поширені береза, осика, вільха, дуб, клен. Значна частина території  республіки — луки й пасовища. Для тваринного світу Естонії ха­рактерні лось, козуля, дика свиня, лисиця/лісова куниця, заєць, бор­сук. Із птахів водяться глухар, тетерев, рябчик. У прибережних во­дах — кілька, салака, тріска, камбала, лосось.

Населення.

В Естонії проживає Г,65 млн. осіб. Пересічна густота населення — близько 40 осіб на 1 км2. Міське населення — 70%. Найбільші міста, крім Таллінна, — Тарту (115,4 тис.), Нарва (82,3 тис.), Кохтла-Ярве (76,8 тис.), Пярну (54,2 тис. жителів). 61,5% населення — естонці, 30,3% — росіяни, 3,3% — українці, 1,8% — білоруси, 1,1% — фіни. Неестонське населення переважає в північно-східній частиш країни, зокрема в м. Нарві. Основні релігії — люте­ранство, православ'я, баптизм.

 Господарство.

На структуру господарства Естонії вплинуло при­морське географічне положення та особливості природно-ресурсно­го потенціалу. Естонія — індустріально-аграрна країна. Валовий внутрішній продукт, за даними ООН, 1993 p. склав 8,8 млрд. доларів США. У промисловому секторі зайнято 32% економічно активного населення, у сільському господарстві — 12, у будівництві — 10, на транспорті — 8, у торгівлі — 9%. Економіка Естонії нині знаходиться в стадії проведення фундаментальних реформ. Основна увага при­діляється впровадженню ринкових механізмів, вирішенню паливно-енергетичних проблем, переводу промисловості на випуск конкурен­тоздатних товарів, залученню іноземних капіталів у країну.

Промисловість.

Основні галузі промисловості — легка й харчова промисловість, деревообробка, машинобудування, виробництво буді­вельних матеріалів. Основу паливної промисловості становить слан­цева. Більше половини добутого сланцю використовується як твер­де паливо, в основному для електростанцій, решта переробляється на сланцевий газ, смолу. Сланцеперегінні заводи виробляють рідке па­ливо і різні хімічні продукти. Сланцева зола широко використо­вується для виробництва будівельних матеріалів. Навколо Кохтла-Ярве — основного центру сланцевого басейну — утворився значний промисловий район. Горючі сланці становлять основу паливно-енергетичного господарства Естонії. Майже вся електроенергія вироб­ляється на теплових електростанціях. Найбільші серед них — При­балтійська та Естонська ДРЕС.

У машинобудуванні переважають неметаломісткі галузі, що по­в'язано з відсутністю власної металургійної бази. Воно представле­не електромашинобудуванням, приладобудуванням і виробництвом устаткування для сланцевої промисловості. У значних масштабах виробляються електродвигуни, силові трансформатори, кабелі, нафто-апаратура, екскаватори для меліоративних робіт, сільськогосподарські машини; розвинені суднобудування і судноремонт, тісно пов'язані з морським риболовством. Основні центри — Таллінн і Тару (відпо­відно 68 і 15% машинобудівних підприємств республіки".

Хімічна промисловість представлена сланцепереробні: І комбіна­том у Кохтла-Ярве і Ківіилі, хімічними комбінатами «Марду». У цій галузі широко використовується місцева сировина — горючі сланці, фосфорити і ліс. Виробляють фосфорні добрив; і сірчану кислоту (Марду), азотні добрива (Кохтла-Ярве), лаки й фарби, фарма­цевтичні препарати та інші хімічні продукти. Розвивається сланце-хімічна промисловість. Від переробки сланців одержують бензол, толуол та інші ароматичні вуглеводи і синтетичні продукти, смоли та ін.

Харчові галузі виробляють близько 1/3 продукції промисловості. Основні її галузі — маслоробна, м'ясна і особливо рибна. У всіх ве­ликих містах є м'ясокомбінати й молокозаводи. Виробництво молокопродуктів, масла, сиру наближено до сировинних районів. Рибний промисел ведеться в прибережних, океанічних водах і внутрішніх водоймах. Найбільші рибопереробні комбінати — Пярнуський, Тал­ліннський, Тартуський.

Давніми галузями промисловості є деревообробна й целюлозно-паперова. Асортимент продукції дуже широкий. Тут виробляють ділову деревину й папір, фанеру й деревостружкові плити, меблі та лижі, будівельні деталі й сірники. Основні центри — Таллінн, Пярну, Тарту.

Легка промисловість сформувалася на привізних бавовні, барв­никах і вовні. Перед веде виробництво бавовняних тканин. Найбільші центри: Нарва («Кренгольмська мануфактура») і Таллінн («Бал­тійська мануфактура»). Вовняні тканини виробляють у Сінді, лляні — в Пярну.

Промисловість будівельних матеріалів використовує багату й різноманітну місцеву сировину. Із відходів сланців продукують в'яжучі та кровельні матеріали, будівельні блоки й деталі. У республіці виробляють мінеральну вату на базі сланцевого коксу. VI Сільське господарство. Сільське господарство Естонії спеціалі­зується на м'ясо-молочному тваринництві — 70% валової продукції. Це пов'язане зі сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами. Земельні фонди Естонії характеризуються невисокою розораністю і великою питомою вагою луків і пасовищ. Молочно-м'ясне скотар­ство найбільш розвинене в південно-східних, центральних і північно-західних районах республіки. Беконним, свинарством вирізняється захід Естонії. Розвиваються хутрове звірівництво і птахівництво.

Провідні галузі рослинництва — зернове господарство, картоп­лярство, а також овочівництво й садівництво. Вирощують жито, пшеницю, овес, ячмінь, картоплю, льон-довгунець, овочі, сіяні трави й кормові коренеплоди. Розвиткові рослинництва перешкоджає пере-зволоженість земель (63% сільськогосподарських угідь). Осушені землі становлять 50% сільськогосподарських угідь.

У розміщенні сільського господарства спостерігаються відмінності. У промислове розвиненій північній смузі республіки сільське госпо­дарство спеціалізується на молочному скотарстві, вирощуванні овочів, картоплі та інших культур приміського типу. У середній смузі по­ширені зернові культури. У південних районах поряд із молочним скотарством і свинарством вирощують льон-довгунець.

 Транспорт.

Естонія має розвинену транспортну мережу. Понад 80% вантажних і 70% пасажирських перевезень припадає на автомобільний транспорт. Протяжність автомобільних доріг — 626

14,8 тис. км. Довжина залізниць — 1000 км. Найбільші залізниці: Санкт-Петербург — Нарва — Таллінн; Таллінн — Тарту — Псков; Тарту — Валга — Рига. Основні морські порти: Таллінн і "Гарту. Діє поромна переправа з Гельсінкі та Стокгольмом. Розвивається газо­провідний і повітряний транспорт.

Зовнішньоекономічні зв'язки.

Найважливіші торговедбні парт­нери — Росія, Фінляндія, Німеччина, Латвія, Литва. Основні статті експорту: м'ясо-молочні та рибні продукти, електротехнічні вироби, продукція легкої та хімічної промисловості. Імпорт — апатити, ба­вовна, вовна, шкіра, легкові та вантажні автомобілі, чорні метали, цитрусові, чай.

Соціальна інфраструктура.

Найбільші вищі навчальні заклади: Тартуський університет, Талліннська консерваторія, Талліннський технічний університет, Талліннський педагогічний інститут, Естон­ський теологічний інститут, Естонська сільськогосподарська акаде­мія. Видаються щоденні газети «Рахва гяель» («Голос народу»; І. «Пязвалехт» («Денна газета»), «Ихтулехт» («Вечірня газета»). Естонське телебачення знаходиться в Таллінні, має 4 канали. Естонське теле­графне агентство — ЕТА знаходиться в Таллінні (засноване 1988 р.).

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

  1. Економічна і соціальна географія світу.
  2. Географія навчальний посібник для старшокласників та абітурієнтів.

 

Прочитано 1639 разів