Ви тутГоловна>>Географія>>Казахстан

Казахстан

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)

Реферат – Казахстан

План

Вступ

  1. Загальна характеристика країни.
  2. Економіко-географічне районування.
  3. Корисні копалини.
  4. Демографічні умови і населення.
  5. Транспортна інфраструктура.
  6. Промисловість.

6.1.            Паливно-енергетичний комплекс.

6.2.            Видобувний комплекс.

6.3.            Машинобудування.

6.4.            Виробництво товарів народного споживання.

  1. Сільське господарство.
  2. Вплив економічної кризи перехідного періоду на продуктивні сили Казахстану.
  3. Зовнішньоекономічні зв'язки.

  Література.

 Вступ.

Казахстан є колишньою республікою СРСР, і також як в Україні його продуктивні сили мають дві економічні оцінки: в умовах планово-централізованої економіки (до 91 р.),

в умовах ринкового реформування (1992-1996 р.).

Оцінка й аналіз продуктивних сил у перехідний період ускладнені  з кількох причин:

     процес ще далеко не закінчений, об'єктивний економічний рівень показників ще не сформований і буде значно змінюватися;

     на сьогоднішній стан економіки Казахстану, як і України, впливають  у більшій мірі суб'єктивні чинники ніж об'єктивні: несформованість ефективних власників підприємств; відсутність грамотних керівників підприємств ( державних і нещодавно приватизованих), що припускають грубі помилки в управлінні підприємствами ; помилки в державному регулюванні економіки.

Результатом об'єктивних і суб'єктивних причин сучасної економічної кризи в Казахстані є недовикористання продуктивних сил, що були створені до 1988-1989 р. Не повне навантаження або навіть припинення роботи частини підприємств  означає один із двох варіантів:

  1. підприємство не вписалося в нові ринкові умови внаслідок того, що його продукція дійсно не має об'єктивного попиту і ринкового визнання.
  2. підприємство неефективно управляється і не вписується в ті конкурентні умови, що диктує ринок. Але при більш фаховому управлінні підприємство може працювати і робити конкурентноспроможну продукцію.

У першому випадку збиткове підприємство не варто відносити до продуктивних сил, у другому - варто. Точного поділу: яка частина зменшення виробництва якими викликана причинами не може зробити зараз ніхто, тим більше офіційна статистика. На це питання відповість час. Для даної ж роботи прийнятий наступний підхід до оцінки продуктивних сил Казахстану. Дано розгорнутий аналіз продуктивних сил, сформованих і діючих реально до 1987-1989 років (максимальні обсяги виробництва для всіх республік СРСР). Принцип оцінки продуктивних сил по їхньому максимальному прояві в 1988 - 1989 р. Використаний у даній роботі.

У спеціальному розділі в кінці роботи показані результати економічного спаду і пропорції зниження реальних виробництв у тому числі по основних видах продукції. Практично, це дає оцінку реального використання потенціалу Казахстану 1988 - 1989 років. Іншими словами, у роботі реалізований принцип опису фактичного потенціалу 1988-1989 р. і оцінки ступеня його зниження в результаті економічної кризи.

1. Загальна характеристика країни.

Казахстан займає величезну (2717 тис.кв.км) територію: від передгір'я Південного Уралу до гір Тянь-Шаню, від Каспійського Моря до рівнин Західного Сибіру.

На сході Казахстан граничить із Китайською Народною Республікою, на півдні - із Киргизією, Узбекистаном і Туркменією, на півночі і заході - із Росією. Найбільша протяжність території республіки з півночі на південь - біля 2 тис. км, із заходу на схід - біля 3 тис. км.

Природа Казахстану дуже контрастна : зелені оазиси змінюються морем пісків ; низовини, що лежать на десятки метрів нижче рівня моря, -- гірськими вершинами висотою до 7 тис. м. Коли на півночі республіки ще стоять морози, на півдні вже цвітуть сади і ведуться посівні роботи . Територія з півночі широко відкрита холодному арктичному повітрю, що безперешкодно проникає до хребтів Тянь-Шаню . Клімат різко континентальний .

          Казахстан має великі масиви плодородних земель ; у загальній площі сільськогосподарських угідь колишнього СРСР частка Казахстану складала 33% ( у тому числі рілля - 16%, сіножаті - 15%, пасовища -54% ).

У Казахстані розвідані і використовуються родовища кольорових, чорних і рідкісних металів, вугілля і нафти, нерудної сировини. По запасах свинцю, хрому, срібла, вольфраму, ванадія і баритів Казахстан займав перше місце в СРСР, а по запасах міді, фосфоритів, молібдена й азбесту - друге.

Серед країн СНД Казахстан займає перше місце по виробництву свинцю і жовтого фосфору, друге - по випуску міді і цинку, третє - по видобутку вугілля, залізної руди, виробітку електроенергії, виробництву сірчаної кислоти. Деякі галузі легкої і харчової промисловості: шерстяна, шкіряна, м'ясна, круп'яна і соляна мали в 80-х роках загальносоюзне значення.

Казахстан являє собою достатньо розвинуту економічно і велику по території державу. Казахстан займає територію 2717 тис.кв.км, що включає різноманітні природно-географічні зони. 90% території має рівнинний характер і природну зональність від лісостепової зони на півночі до пустельної на півдні.

На території Казахстану є шість природних заповідників, що охороняють і вивчають декілька типів природних зон країни: степову, сухостепову, напівпустельну, пустельну і гірську.

Адміністративний поділ поданий 17 областями, що мають різноманітну щільність заселення, ступінь економічного розвитку, галузеву спеціалізацію (табл. 1).

Адміністративно-територіальний поділ

Населення складає біля 17 млн. Чоловік, із них 52% -  міське (у 1940 році - усього 30%, у 1913 - 10%). Динаміка росту населення і його структури показана в табл.2.

Чисельність населення

 Казахстан пройшов прискорений шлях розвитку: від напівфеодалізму 19с. до розвинутих суспільних відносин соціалістичного типу в складі СРСР і сьогоднішнього їхнього реформування на ринкових основах в умовах політичної незалежності і державності.

По об'ємних показниках економічного виробництва Казахстан у складі СРСР займав третє місце після Росії й України.

Промислове виробництво Казахстану за 40 повоєнних років збільшилося в 35 разів. 74% промисловості Казахстану складають підприємства важкої індустрії, у тому числі - електроенергетики, хімічної, машинобудування.

До 1988 - 1990 р. Казахстан підійшов будучи частиною загальносоюзного народногосподарського комплексу, широко зв'язаним з іншими республіками великими обсягями взаємних поставок. Казахстан одержував метал з Уралу, нафтопродукти з Татарії, Башкирії, Західного Сибіру, із Північного Кавказу, ліс і лісоматеріали з Західного і Східного Сибіру, машини й устаткування з Центру Європейської Частини, Прибалтики, Білорусії, з України й Уралу, а також багато товарів народного споживання. У свою чергу Казахстан поставляв в інші райони кольорові метали, залізну, хромову і нікелеву руди, мінеральні добрива, зерно, м'ясо, шерсть, шкіри й інше.

2. Економіко-географічне районування.

Західний Казахстан має розвинутий нафто- і газо-хімічний (В Гур’ївській обл.) і хіміко-металургійний (в Актюбінскій обл.) промислові комплекси. Це єдиний у Казахстані район нафтовидобувної, нафтопереробної і газової промисловості, важливий район гірничодобувної, хімічної промисловості, чорної металургії, головний район рибної промисловості. Сільське господарство спеціалізується на вівчарстві (у південній частині) і зерновому виробництві (пшениця, просо) у північній частині району.

Північний Казахстан - головна зернова база, важливий тваринницький район із спеціалізацією на молочно-м'ясному скотарстві в північній частині і вівчарстві - у південній. Розвинуті гірничо-видобувна промисловість (видобуток залізної руди, вугілля, кольорових і рідкісних металів, бокситів, азбесту), чорна металургія, алюмінієва, хімічна промисловість, машинобудування.

Центральний Казахстан - найважливіший район важкої індустрії з переважанням вугільної промисловості, чорної і кольорової металургії, хімії і машинобудування. Сільське господарство включає пасовищне тваринництво, а в північній частині - зернове виробництво.

Південний Казахстан - головний район поливного землеробства і виробництва рису, технічних культур, садівництва, баштанництва, овочівництва,  вівчарства і мясо- молочного скотарства. Розвинуто хімічну індустрію (Джамбульська і Чимкентска обл.) на базі фосфоритів Каратау (виробництво добрив), кольорова металургія (видобуток руди і виплавка свинцю), машинобудування, промисловість будматеріалів. Головний у республіці район легкої (вовняний,  шкіряно-взуттєвий) і харчової (цукрової, макаронної, кондитерскої) промисловості.

Східний Казахстан - важливий район кольорової металургії й енергетики. Розвинуто приладобудування, виробництво гірничорудного і металургійного устаткування, лісова промисловість. Велике значення має харчова промисловість (м'ясна і маслоробна). Основна галузь сільського господарства - мясо-шерстяне вівчарство.

3. Корисні копалини.

У Центральному Казахстані зосереджені значні родовища міді, свинцю, цинку, рідкісних металів, вугілля, залізна і марганцева руда. Знамените Джезказганске міднорудне родовище в цій республіці - перше по запасах у колишньому СРСР. Відомі також родовище міді - Коунрадске, Саякске, Бозшакульске. Карагандинський кам'яновугільний басейн - третій (після Донбасу і Кузбасу). Його коксівне вугілля використовується в металургії Казахстану й Уралу. Інший найбільший басейн, Екибастузский, володіє енергетичним вугіллям, що доступне для відкритої розробки і дешеве. На їхній базі створений Павлодар-Екибастузский паливно-енергетичний комплекс.

Казахстанский Алтай відомий мідно-свинцево-цинковими рудами, родовищами золота, олова, рідкісних металів. Головні поліметалічні родовища - Леніногорске, Зиряновске і Білоусовске.

Тургайский прогин - район значних запасів залізних руд. Особливо багаті Качарске, Соколовске, Сарбайске, Коржункульске родовище магнетитових руд. Відомі також родовище осадових бурих залізняків - Аятске, Лисаковске й інші. Більшість рудних тіл залягає на порівняно невеличкій глибині, що дозволяє вести видобуток відкритим способом. Руди Тургаю є сировинною базою чорної металургії Уралу. У Тургайскому прогині розвідано декілька родовищ алюмінієвої сировини - бокситів, найбільше значне з них - Аркаликске - має запаси першокласних руд.

Приуральським районам Казахстану властива хромітова, мідна й азбестова мінералізация. Передуралья в районі Актюбінська знаменито своїми фосфоритами і високоякісними нікелевими рудами. На півдні Казахстану досить значні запаси фосфоритів. Тут же, у Миргалимсайскому, Байжансайскому і Ачисайскому родовищах, добуваються свинцево-цинкові руди.

Прикаспійська западина і півострів Мангишлак - нафтогазоносна провінція. Відома своєю високою якістю ембінска нафта, нафтове Жетибайске і нафтогазове Узеньске родовище (Мангишлак).  З Прикаспійською западиною пов'язані величезні запаси повареної і калійної солей.

4. Демографічні умови і населення.

Протягом 20 сторіччя населення Казахстану збільшилося майже в 3 рази і підійшло до 15 мільйонного рубежу. Корінне населення (казахи) не складає більшості - усього 32%, росіяни - 42%, українці - 7%. Мешкають також татари, узбеки, білоруси, корейці. Ріст населення відбувався за рахунок природного приросту і великої притоки з інших республік у зв'язку з бурхливим розвитком промисловості й освоєнням цілинних і перелогових земель.

Розміщення населення вкрай нерівномірно. Середня щільність 6 чоловік на кв. км. Найбільше  заселена південна передгірна смуга, де в оазисах поливного землеробства щільність досягає місцями більш 100 чоловік на кв. км. Порівняно висока щільність і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше чоловік. Підвищена щільність населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Поряд із цим величезні простори пустеля і напівпустеля ще дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня щільність складає 1,4 - 1,8 чоловік на кв. км.

Активна індустріалізація економіки Казахстану в 50 - 70 роки призвела до розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже до 1970 року було 16 міст із населенням понад 100 тис. чол., у тому числі два міста - Алма-Ата і Караганда понад 500 тис. жителів (776 і 541 тис. жителів). Значні центри індустрії виникнули в районах Центрального Казахстану - Караганда, Темиртау (179 тис.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), на Мангишлак - Шевченко (75 тис.), у Північному Казахстані - Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик, Екибастуз; у Південному Казахстані - Каратау, Кентау, Текели. Збільшилася чисельність населення й у старих містах: Алма-Аті, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каміногірську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис.).

Найбільше висока частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганскій, Карагандинській, Мангишлакскій. У той же час у Тургайскій, Кокчетавські            областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки біля 1/3 населення.

Міста сучасного Казахстану є насамперед значними промисловими, транспортними і культурними центрами з порівняно високою питомою вагою серед їхнього населення казахів.

У 1985-1990 роках, що характеризуються максимальними обсягами виробництва в народному господарстві було зайнято 37% населення, у тому числі в промисловості 1,1 млн. чол., будівництві - 0,6 млн. чол., у сільському господарстві - 1 млн. чол., на транспорті і зв'язку - 0,6. Питома вага жінок серед зайнятих складає до 47%.

Здобуток Казахстаном політичної незалежності і державності в 1991-1996 роках, криза перехідного процесу призвели до нових складних демографічних процесів: ріст безробіття, активний виїзд російських сімей у Росію, зниження загального рівня життя населення. Це знизило виробничий потенціал трудових ресурсів Казахстану.   

Прочитано 1982 разів