Ви тутГоловна>>Економіка>>Аудиторські послуги

Аудиторські послуги

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Курсова робота - Аудиторські послуги

1. Консультаційні послуги, не пов'язані з аудитом

2. Аудиторська оцінка вартості об'єктів приватизації та оренди

3. Аудит спільних підприємств

4. Аудит акціонерних товариств

5. Аудит цінних паперів

6. Аудит інвестицій

7. Аудит комерційних банків

1. Консультаційні послуги, не пов'язані з аудитом

Зарубіжна і вітчизняна практика аудиторства показує, що до ауди­торів усе частіше почали надходити замовлення на виконання низ­ки завдань, що виходять за рамки перевірки фінансових звітів. Укладачі стандартів намагалися не відставати від бурхливого зро­стання попиту на такі послуги, внаслідок чого почали з'являтися чис­ленні атестаційні стандарти та стандарти аудиторської і бухгалтер­ської діяльності. Ці стандарти допомагають вийти з цілого ряду не­типових ситуацій, що виникають у процесі складання аудиторського висновку і під час виконання завдань, безпосередньо не пов'язаних з аудитом, особливо при компіляціях (збиранні й обробці даних).

У Законі України "Про аудиторську діяльність" (стаття 20) пе­редбачено аудиторські послуги у вигляді консультацій, які можуть надаватися на підставі договору, письмового або усного звернення за­мовника до аудитора (аудиторської фірми). У такому договорі про надання аудиторських послуг передбачаються предмет і термін пере­вірки, обслуговування аудиторських послуг, розміри й умови оплати, відповідальність сторін.

Аудитори чи аудиторські фірми надають консультаційні послуги щодо організації і відновлення бухгалтерського обліку, складання де­кларацій про доходи, складання фінансової звітності, проведення ана­лізу господарської діяльності, оцінювання активів і пасивів, консультацій з питань податкового законодавства, з маркетингу і права тощо.

У процесі консультування аудитори повинні дотримуватися прин­ципів професіоналізму, компетентності, об'єктивності в роботі, конфі­денційності, правил етики тощо.

Від консультанта вимагається ретельна підготовка. Він цікавить­ся проблемами клієнта, фінансовим станом суб'єкта підприємниць­кої діяльності й повинен ретельно оцінити і передбачити, яку допо­могу можна надати замовнику. Консультант збирає інформацію (пер­винну док\ ментацію, бухгалтерські регістри, звіти клієнта, опубліко­вані матеріали тощо), складає план і графік виконання.

Завдання подається клієнту для обговорення!, схвалення і прий­няття рішення, після чого укладається контракті у вигляді листа-до-говору (сторони, обсяг завдання; робоча продукція і звіти; гонорар і витрати; процедури складання звіту і оплати; обов'язки сторін; відпо­відальність; підписи і дати). Консультант підготовляє і системати­зує дані.

До і під час виконання завдання клієнт може одержати декілька про­міжних звітів про хід консультування. Заключний звіт має вказувати на реальні переваги, отримані внаслідок змін, давати клієнту реко­мендації про те, що треба робити або чого сліді, уникати в майбут­ньому.

Добрий звіт має бути для клієнта керівництвом для подальшого розвитку суб'єкта господарювання.

 

2. Аудиторська оцінка вартості об'єктів приватизації та оренди

Майно оцінюється за відповідною вартістю з урахуванням зносу. За такою оцінкою визначають початкову (аукціонну) ціну держав­ного підприємства, розмір статутного капіталу, що створюється під час приватизації, а також визначають ціни майна державного підпри­ємства або окремих об'єктів при переданні його в оренду.

Відновною вартістю основних засобів є їх балансова вартість з урахуванням індексації. Але в оцінці майна не беруться до уваги земля, на якій розміщено підприємство, надра тощо. Оцінювання вартості об'єктів інвентаризації та оренди здійснюють спеціальні комісії. Так, під час приватизації майна державних підприємств — спеціальна державна комісія з приватизації; Слід час приватизації невеликих державних підприємств — комісія, створена керівником даного підприємства і затверджена державним органом приватизації, причому головою комісії призначають керівник а підприємства; при фонді державного майна працює комісія, створена орендодавцем.

Цей порядок не стосується випадків, коли продаж державного підприємства іноземним особам здійснюється без конкурсу.

Оцінювання вартості цілісного майнового комплексу проводять на основі балансу підприємства.

Майно оцінюють шляхом проведення повної інвентаризації його, складання передавального балансу, визначення вартості об'єкта за да­ними балансу, складання акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу. До переліку майна включають: основні засоби і вкладення, у тому числі незавершене будівництво; оборотні активи (кошти, роз­рахунки та ін.).

Інвентаризація, за результатами якої складають баланс, проводить­ся на перше число того місяця, в якому здійснюється оцінювання майна. До 15-го числа цього місяця документи з результатів інвен­таризації та передавальний баланс подають у комісію з приватизації.

Інвентаризації підлягає державне майно підприємства, у тому числі зношені основні засоби, об'єкти невиробничого призначення, а також діючі, ті, що перебувають у ремонті, на реконструкції, на консервації або в резерві. Причому вартість майна може бути зменшена або збільшена з урахуванням встановлених пільг чи особливого режиму приватизації. Оцінювання майна має бути проведено у десятиденний строк з дня подання документів про результати інвентаризації.

До акта слід додати передавальний баланс і документи про резуль­тати інвентаризації.

Початкову вартість основних засобів визначають за даними балан­су, відновну — розраховують на підставі первинної вартості, відко-ригованої відповідно до коефіцієнтів індексації, встановлених Кабі­нетом Міністрів України.

Вартість оборотних засобів оцінюють, виходячи з їх фактичної наявності та вартості придбання.

Підсумкове оцінювання інвентарних об'єктів завершується скла­данням акта, який затверджує керівник органу приватизації чи орен­додавець. До акта додають відомості розрахунків відновної вартості об 'єктів.

Основні засоби, як передані в оренду, так і придбані під час оренди, підлягають викупу за рахунок амортвідрахувань на майно орендо­давця і централізованих капіталовкладень. Однак викупу не підляга­ють основні й оборотні засоби, придбані орендарем за рахунок доходу (прибутку), за наявності відповідних бухгалтерських документів.

Для запобігання (профілактики) фактам заниження чи завищен­ня вартості державного майна до виконання робіт з приватизації за­лучають аудиторів за договорами з органами приватизації з оформ­ленням аудиторського висновку.

 

3. Аудит спільних підприємств

Законом України "Про іноземні інвестиції" та Декретом Кабіне­ту Міністрів України "Про режим іноземного інвестування" регу­люється створення та функціонування спільних підприємств (СП). У Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV передбачено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яким відповідно до законодавства на­дано дозвіл на ведення спрощеного обліку доходів і витрат, ведуть бухгалтерський облік і подають фінансову звітність у порядку, вста­новленому законодавством про спрощену систему обліку і звітності. Специфіка діяльності спільних підприємств визначає ряд особливос­тей щодо організації і ведення бухгалтерського фінансового обліку, а отже, і аудиту. Спільним підприємствам надано право вводити в план рахунків бухгалтерського обліку необхідні для відображення специфічних операцій допоміжні синтетичні рахунки, вносити зміни чи доповнення у форми фінансової звітності.

У законі про облік і звітність також підкреслено, що суб'єкти підприємницької діяльності, яких відповідно до законодавства звіль­нено від обов'язкового обліку доходів і витрат, не ведуть бухгалтер­ського обліку і не подають фінансової звітності.

Основним завданням аудиту є перевірка дотримання законодав­ства та нормативно-правових актів з питань фінансово-господарської діяльності спільних підприємств з урахуванням особливостей їхньої роботи. Відповідно до Закону України "Про аудиторську діяльність" спільні підприємства підлягають обов'язковому аудиту не рідше ніж раз на рік.

Аудитори з'ясовують, чи визначають установчі документи спільно­го підприємства порядок амортизаційних відрахувань, покриття збит­ків, поповнення статутного капіталу, розподілу прибутків, порядок створення і використання різних видів власного капіталу. Тому ауди­тору слід вивчити статут, договір, протоколи засідання правління спільного підприємства, виписки банку, документи, регістри бухгалтер­ського фінансового обліку, Головну книгу, баланс тощо. Особливу увагу слід приділяти правильності проставлення кореспондентських ра­хунків (бухгалтерських проводок) щодо внесків у статутний капітал.

Як правило, у складі внесків іноземних учасників спільних під­приємств переважають машини і обладнання, комп'ютерна техніка, право на промислову технологію і т. ін. У вітчизняного учасника основна частка внеску припадає на грошові кошти, вартість будинків, споруд і прав користування будинками. Тому аудитор перевіряє до­кументи, які підтверджують внески засновників у статутний капі­тал, зокрема: виписки банків з прикладеними до них документами (копіями платіжних доручень), акти приймання-передання основних фондів, рахунки, товарно-транспортні накладні (щодо основних за­собів), акти на приймання матеріалів, накладні. Таким чином, на кожний окремий внесок має бути документ із посиланням у ньому на участь у формуванні статутного капіталу.

Ретельної перевірки потребують внески в статутний капітал не­матеріальних активів (права на винаходи, права на користування природними ресурсами, права користування майном, права на знаки для товарів і послуг, права на об'єкти промислової власності, авторські та суміжні з ними права, гудвіл тощо). Перевірці підлягають також документи з описанням, наприклад, програми для комп'ютерів з обо­в'язковим додатком до них акта приймання-передання із зазначен­ням дати і вартості.

Після того, як в обліку будуть відображені внески учасників, на рахунку 40 "Статутний капітал" сальдо має відповідати розміру статутного капіталу, зафіксованому в установчих документах під­приємства.

Для перевірки правильності відображення внесків учасників не­обхідно вивчити бухгалтерські записи за кредитом рахунка 46 "Неоплачений капітал" з дебету рахунків 10 "Основні засоби", 12 "Не­матеріальні активи", 20 "Виробничі запаси", 31 "Рахунки в банках", зокрема 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті" тощо.

Важливим питанням аудиту є перевірка правильності обчислен­ня собівартості на спільних підприємствах. Для цього аудитор пере­віряє обґрунтованість включення окремих видів затрат у собівартість. У даному випадку аудитору слід керуватися П(С)БО 16 "Витрати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 груд­ня 1999 р. № 318. Це Положення (стандарт) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витра­ти підприємства та її розкриття у фінансовій звітності.

Відповідно до цього Положення витратами звітного періоду ви­значено або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що при­зводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу влас­никами), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Аудитор перевіряє правильність оцінки собівартості продукції. Згідно з вищевказаним Положенням, собівартість реалізованої про­дукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, не­розподілених

Прочитано 1204 разів