Ви тутГоловна>>Економіка>>Акредитивна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями -Реферат

Акредитивна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями -Реферат

Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Скачати безкоштовно:

Акредитивна форма розрахунків за експортно-імпортними операціями - Реферат

  1. Акредитивна форма розрахунків за екпортно-імпортними операціями

1.1.  Міжнародні розрахунки без помилок і затримок.

1.2.  Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.

1.3.  Види акредитивів та їх класифікація.

 

  1. Застосування акредитиву в міжнародних формах розрахунків на прикладі банку «Україна»

Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застовуваних розрахуноквих документів та порядком їх обігу.

На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви, векселя.

Способи платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошових зобов’язань один перед одним.

При кожній формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов’язання на більш вигідних для себе умовах.

Основними видами міжнародних банківських розрахуноквих операцій є акредитиви та інкасо. Найпоширенішою формою розрахунків в ринковій економіці є акредитиви, що переважно застосовюється в іногородніх та міжнародних розрахунках за товари та послуги, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати.

З огляду на необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків набувають як ніколи великої важливості та значущості.

У зв”язку з цим і обумовлено вибір визначеної теми та її розгляд у запропонованій Вам науково-дослідній роботі.

Перш за все, метою виконня роботи був розгляд акредитиву як форми безготівкових міжнародних розрахунків, що проводиться у роботі через ознайомлення з його теоретичною сутністю та економічним підгрунтям використання.

Окрім того, виконавці намагалися здійснити посильну спробу аналізу практичного впровадження акредитивної форми розрахунків в міжнародних безготівкових операціях.

В заключній частині роботи запропоновано певні оцінки після детального ознайомлення з акредитивом, його безпосереднім впливом на фінансово-господарську діяльність суб”єктів мікро- та макроекономіки.

  1. 1.      Акредитивна форма розрахунків за експортноімпортними операціями.

1.1.      Міжнародні розрахунки без помилок і затримок.

Вітчизняні комерційні банки, прилу­чаючись до міжнародного співробітниц­тва, опановують різні форми розра­хунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше уповноважених банків України (на сьогодні – близько вісімдесяти) самостійно встановлюють кореспондентські відносини з іноземни­ми. І все ж сфера зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих. Українське законодавство, яке регулює діяльність ко­мерційних банків України щодо вико­нання операцій, пов'язаних із міжнарод­ними розрахунками, містить нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано освоєні ос­новні міжнародноправові положення, які регулюють окремі форми міжнарод­них розрахунків і значною мірою визна­чають характер міжбанківських взаємо­відносин.

На жаль, через брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами постає ряд серйоз­них проблем, що призводить до різно­го роду помилок і затримок у розрахун­ках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають недостатню внутрішню інструктивнометодологічну базу. Іноземним підприємцям часто Важко визначити фінансове станови­ще, надійність та технічні можливості свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акреди­тивів, експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та пробле­ми, які виникають у міжнародній торгівлі, а саме:

  1. Експортер має змогу, використову­ючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні імпортера; незнан­ням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті, специфіки переве­зення, страхування товару, оформлення документації на його ввезення та відправку.
  2. Імпортер, у свою чергу, скористав­шись акредитивною формою розра­хунків, може звести до мінімуму ризи­ки, пов'язані із закупівлею товару у не­знайомих країнах; незнанням особливо­стей валютного законодавства країниекспортера (зокрема, стосовно можли­вості ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.

Систематизувавши різноманітні ризи­ки, які виникають у експортерів та імпортерів у процесі зовнішньоеко­номічної діяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумовах, що впливають не вибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:

  1. Фінансова надійність експорте­ра/імпортера.
  2. Взаємовідносини: продавецьпо­купець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода).
  3. Політична та економічна стабіль­ність країниімпортера.
  4. Вид товарів.
  5. Особливості даної галузі.
  6. Сума угоди.

Отже, саме акредитивну форму роз­рахунків можна порекомендувати у випадках, коли між експортером та імпор­тером укладаються:

а)  перша угода;

б)  угоди на великі суми;

в)  угоди, пов'язані з кредитами на тривалі строки;

г)  угоди з імпортерами із країн, які пе­ребувають у важкому економічному ста­новищі, відомих низькою культурою оп­лати та нестабільністю політикоекономічної ситуації;

д) угоди з резидентами й країн, які по­требують оформлення платежів виключ­но через акредитиви.

1.2. Види акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.

Таким чином, усвідомивши не­обхідність розвитку та подальшого вдосконалення акредитивної форми роз­рахунків, проаналізуємо різноманітні види акредитивів (Таблиця 1.1.), які використовуються у міжнародній торгівлі.

При здійсненні розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки та їхні клієнти повинні керуватися "Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акреди­тивів", розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в ре­дакції від 1993 року, публікація МТП № 500 (надалі – "Уніфіковані правила", або "правила"), та чинним законодавст­вом країни, яке регулює зовнішньоеко­номічну діяльність суб'єктів господарсь­кої діяльності.

В "Уніфікованих правилах" визна­чено:

• види акредитивів;

• спосіб та порядок їх виконання і пе­редачі;

• зобов'язання та відповідальність банків;

• умови, яким повинні відповідати надані за акредитивом документи.

Крім того, в цьому документі пода­ються тлумачення різних термінів, вирішуються інші питання, які виника­ють у практиці акредитивних розра­хунків. "Уніфіковані правила" є складо­вою частиною кожного документарно­го акредитива, на що вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.

Визначення акредитива.

Акредитив, який використовується у розрахунках за зовнішньоторговельни­ми угодами, незалежно від того, який він ("документарний акредитив", "акреди­тив", "акредитивний лист" тощо) – це одностороннє умовне грошове зо­бов'язання банкуемітента, видане ним за дорученням клієнтанаказодавця ак­редитива (імпортера) на користь його

Таблиця 1.1. Види акредитивів та їх класифікація.

контрагента за контрактом бенефіціара (експортера). За цим грошовим зо­бов'язанням банк, який відкрив акреди­тив (банкемітент), повинен здійснити

бенефіціару платіж (негайно або з відстрочкою) чи акцептувати тратти бенефіціара та сплатити їх в строк. Або він може уповноважити інший банк здійснити такі платежі, акцепт або не­гоціацію тратт бенефіціара за умови на­дання ним документів, передбачених в акредитиві, також якщо виконані інші умови акредитива.

1.3. Види акредитивів та їх класифікація.

1. За способом використання акреди­тиви поділяються на документарні (то­варні) та грошові (циркулярні):

а) документарні (товарні) використо­вуються для розрахунків за товари та по­слуги при наданні обумовлених в акре­дитиві документів;

б) грошові (циркулярні) – це такі ак­редитиви, виплата за якими не обумов­лена наданням документів.

2. За формою акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредитивні листи.

У більшості країн терміни "докумен­тарний акредитив " та "комерційний ак­редитивний лист "– синоніми. Але, на­приклад, у Сполучених Штатах Амери­ки, Великобританії та Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільших банків Англії та США технологічні про­цеси та можливості акредитивних листів суттєво відрізняються від запропонова­них документарними акредитивами. Роз­рахунки у формі акредитивних ко­мерційних листів повинні бути погод­жені сторонами у контракті купівліпро­дажу.

Особливість акредитивних ко­мерційних листів у тому, що вони напра­вляються не банку в країні продавця, а безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавця може використо­вуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар після відправлення товару та отримання усіх необхідних, передбаче­них у акредитивному листі, документів може або передати їх банку, вибраному на свій розсуд, або направити для спла­ти безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.

Суб'єктам господарської діяльності України можна порекомендувати по­годжуватися на розрахунки за акредитив­ними листами лише за умови, якщо ак­редитивні листи виписуватимуться бан­камикореспондентами Національного банку України та іншими першокласни­ми іноземними банками, платоспро­можність яких не викликає сумніву, а та­кож з урахуванням того, що така форма розрахунків здійснюватиметься обома сторонами на принципах взаємності. В іншому акредитивні листи відповідають документарним акредитивам. Вони мо­жуть бути, як і акредитиви, відклични­ми або безвідкличними, підтверджени­ми, трансферабельними, передбачати право часткової виплати вказаної в ак­редитивному листі суми. Підтвердження акредитивного листа" може бути здійснене тільки банком, який виписав цей лист, тобто підтвердження не має то­го змісту, який воно може мати при підтвердженні документарного акреди­тива банком країниекспортера або яки­мось іншим банком.

3. За способом повідомлення бе­нефіціара про відкриття акредитива на йо­го користь акредитиви поділяються на:

а) прямо авізовані та авізовані через авізуючий банк;

б) попередньо авізовані.

Прямо авізовані акредитиви банкемітент* направляє безпосередньо бе­нефіціару без втручання іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звер­татися з вимогами до закордонного бан­ку, що його обслуговує. Ця форма авізування має ряд недоліків, характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для контролю справжності акредитива, більше того, це ускладнює процес з'ясування плато­спроможності банкуемітента.

Акредитиви, які направляються без­посередньо бенефіціару, тобто без втру­чання іншого банку, використовуються підробниками документації навіть що­до банків, які є досить надійними та ма­ють досконалу технічну базу. Експортер, котрий бажає захистити себе від подібної практики, повинен вимагати авізова­ний акредитив або підтверджений бан­ком у його власній країні.

Авізований акредитив – це акредитив, за яким банкемітент звертається з до­рученням до іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкрит­тя акредитива без будьякого зобов'язан­ня з боку авізуючого банку.

Акредитив із попереднім авізо – це ак­редитив, за яким банкемітент звер­тається з дорученням до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповісти­ти бенефіціара про відкриття акредити­ва без будьякого зобов'язання як із бо­ку авізуючого банку, так і з боку банкуемітента.

4. За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру, акредитиви поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличний акредитив – це акредитив, який може бути в будьякий час зміне­ним або відкликаним (анульованим) банкомемітентом за дорученням імпор­тера, що доручив банкуемітенту відкри­ти цей акредитив, без обов'язкового повідомлення бенефіціара.

Оскільки відкличний акредитив не створює додаткових зобов'язань імпор­тера в частині оплати куплених ним то­варів, експортери не вважають його до­статньою гарантією і у зовнішньоторго­вельних розрахунках він використо­вується досить рідко. У випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання у міжнарод­них розрахунках відкличного акредити­ва, останній може бути використаний як інструмент, який завдяки своїй про­стоті, точності та невеликій вартості порівняно з безвідкличним акредитивом забезпечить:

• платіж у встановлені терміни, роб­лячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;

• контролювання банком розпоряд жень продавця, що стосуються доку­ментів про відправку товару.

Юридичне зобов'язання банкуемітента, який відкрив безвідкличний ак­редитив, не може переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованих сторін (покупця, його банку та продавця). Встановлюється юридичний зв'язок, з одного боку, між покупцем та банком, а з іншого – між банком та експортером. Однак слід за­значити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між покупцем та продав­цем. Справді, лише торговельний кон­тракт пов'язує їх та накладає зобов'язан­ня на експортера за поставку товару, а на імпортера – за оплату цього товару.

5. За наявністю або відсутністю підтвер­дження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку акредитиви поділяють­ся на підтверджені та непідтверджені.

Безвідкличний акредитив може бути авізований бенефіціару через інший банк без будьякої відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвід­кличний акредитив за дорученням бан­куемітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний підтверд­жений акредитив). Банк, який підтвер­див акредитив, зобов'язаний перед бенефіціаром своєчасно здійснити обумо­влені акредитивом платежі. Тому підтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив.

Таким чином, підтверджений без­відкличний акредитив – це акредитив, за яким банкемітент звертається з про­ханням до іншого банку (досить часто – до авізуючого банку) взяти безпосеред­ню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання до безвідкличного зобов'язання банкуемітента. Між продавцем та підтверджу­ючим банком встановлюється новий юридичний зв'язок, який дає змогу екс­портеру скористатися двома

Прочитано 2024 разів