Курсова робота - Курсова робота сутність, структура та критерії розмежування ринку

1.Сутність, структура  та критерії розмежування ринку.

1.1. Сутність ринку та його роль.

1.2. Структура ринку та його функції.

1.3. Умови розмежування ринку.

2. Сучасний стан зовнішнього ринку України.

            2.1. Аналіз сучасного стану зовнішнього ринку України.

            2.2. Чинники, що впливають на розвиток зовнішнього ринку України.

            2.3. Напрямки вдосконалення  зовнішньоекономічної діяльності України.

3. Перспективи розвитку ринкових відносин в Україні.

            3.1. Тенденції розвитку ринкових відносин в Україні.

            3.2. Проблема переходу України до ринкової економіки.

Ринок – одне з вагоміших досягнень цивілізації, яке сформувалося в процесі довгого історичного розвитку.

Для вирішення основних економічних проблем найбільш ефективною та гнучкою виявилася саме ринкова система. Ринок є однією з найрозповсюдженіших категорій в економічній теорії та господарській практиці. Досвід виявив, що сучасна ринкова система краще, ніж інші, пристосована для використання досягнень науково-технічного прогресу, інтенсифікації виробництва і у кінцевому рахунку для більш повного задоволення потреб споживачів. В основі цієї системи знаходиться поняття “ринок”, яке має різні трактування в нашій країні , так і за кордоном. Саме ринкова економіка надає можливість кожному члену суспільства підвищити свій рівень життя. Тому виграє суспільство в цілому.

Ось чому вивчення ринку, його функцій, специфіки надзвичайно важливе у сучасних умовах, коли Україна переходить до ринкової економіки.

Сучасна ринкова економіка являє собою складний організм , що складається з величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових і інформаційних структур , що взаємодіють на фоні розгалуженої системи правових норм бізнесу, і що об'єднуються єдиним поняттям - ринок.

По визначенню ринок - це організована структура, де "зустрічаються" виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продажів. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників  і кількість споживачів, що беруть участь у процесі обміну загального еквівалента вартості на якийсь товар. Ця кількість виробників і споживачів, характер і структура відношень між ними визначають  взаємодію попиту і пропозиції.  При цьому ринки приймають самі різні форми. Найближча автозаправна станція, закусочна, магазин грамплатівок, пришляховий ларьок фермера,  ­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­­усе ­­­­– це звичайні ринки. Нью-Йоркска фондова біржа і Чикагська зернова біржа - це уже високорозвинені ринки, на яких покупці і продавці відповідно акцій, облігацій і сільськогосподарської продукції з усього світу встановлюють контакт один з одним.  Подібною уявою й організатори аукціонів зводять разом покупців і продавців предметів мистецтва, худоби, держаного сільськогосподарського устаткування, а іноді і нерухомості. Всі ці ситуації, що зв'язують потенційних покупців із потенційними продавцями, утворюють ринки.  Як випливає з наведених прикладів, одні ринки є локальними, тоді як інші носять національний або міжнародний характер.  Деякі відрізняє особистий контакт між пред'явником попиту і постачальником, а інші є безособовими ­–­­­­­­­ на них покупець і продавець ніколи не бачать або зовсім не знають один одного. Існує безліч видів ринків, головні з який можна згрупувати по таких трьох ознаках.

Основні    види    ринків

Кожен із цих ринків, у свою чергу, можна розділити на складові елементи. Так ринок засобів виробництва включає ринок землі, верстатів, кормів, газу і т. д.; ринок інформації - ринки науково-технічних розробок, ноу-хау, патентів і ін.; фінансовий ринок - ринки цінних паперів, банківських позичок і інших кредитних ресурсів.

Щоб якісно перебудувати суспільство на ринкових засадах, треба чітко уявляти всі ці поняття. Саме тому я обрала цю тему.  

1. Сутність, структура та критерії розмежування ринку.

1.1. Сутність ринку та його роль.

Ринок - це складне й багатогранне явище. Ринкові відносини суттєво відрізняються в різних країнах за ступенем розвитку, особливостями модифікації, рівнем зрілості, історичними, соціальними  та  іншими  ознаками.  Ринок — синтетична  ка­тегорія, за допомогою якої визначаються різно­манітні за змістом і параметрами  явища. Історично  слово  «ринок»  характеризувало певне   місце,   де   продавалися  та   купувалися   товари.  У  буденному розумінні ринок – це  базар.  У кращому  випадку   ринок розуміється   як  поєднання  попиту  і  пропозиції.  Такі   визначення   відображають   особливості   ринку,   що  лежать   на   поверхні   явищ.   Але   вони   не   виявляють  глибинних  властивостей  ринку як  економічного  феномена  й   не  є  конструктивними, щоб зрозуміти його роль в економічній системі.

Сьогодні економісти під терміном «ринок» розуміють будь-яку впорядковану структуру, що забез­печує нормальну взаємодію продавців і покупців.  У  широкому  розумінні  ринок  означає певний спосіб організації еко­номічного життя, характерними ознаками якого є: само­стійність учасників економічного процесу; комерційний  характер  їхньої  взаємодії;  суперництво  (конкуренція) господарюючих  суб’єктів;  формування  економічних  про­порцій   під впливом динаміки цін та конкурентної бо­ротьби; ціни, що складаються  на  основі  попиту  та  пропозиції.

Суспільне господарство, яке функціонує на цих засадах, називають ринковою економікою. Її  антиподом є командна економіка,  в якій діяльність господарюючих суб'єктів централізовано регулюється державою, народногосподарські пропорції  формуються на базі директивних планів, а ціни встановлюються   адміністративним   шляхом.

Функціонування  ринку  підпорядковується  законам   товарного  виробництва – закону  вартості,  попиту  і  пропозиції   та  закону  конкуренції.  Саме   на  основі  дії  цих  законів   формується  ринкова  ціна,   яка  врівноважує   попит  і  пропозицію,   регулює   обсяг   і  асортимент   вироблюваних  товарів,  впливає   на  розвиток   виробництва   і  є  основним   регулятором   господарської  діяльності.   Через   ринкову   ціну   виробник    і  покупці   дізнаються  про  попит     на  ті  чи  інші   товари,   технологічні   можливості   виробників.   Тим  самим   ринок  виступає   як  регулятор   господарської  діяльності.

Насправді ж поняття "ринок" значно ширше, й визначити його  зміст якимось одним формулюванням  досить важко. Проте   можна  вибрати три з багатьох визначень, які зустрічаються найчастіше  в  нашій і зарубіжній літературі.  На мою  думку,  вони найбільш  чітко відображають  багатогранну  суть  і  роль   ринку.

Ринок,  по-перше,  розуміється  як місце,   де відбувається  процес купівлі-продажу  результатів  людської   діяльності,  а отже,   як   сфера   підприємницької  діяльності - бізнесу.   Тобто, мова  йде  не  лише про  купівлю-продаж товарів,  а й про інші результати діяльності людей,  наприклад, діяльності     інтелектуальної, фінансово-кредитної. Предметом  купівлі-продажу  виступає   також    інформація.   Тому  поняття  "товарний ринок" – це   лише  елемент   загального   поняття  "ринок".  По-друге  ринок – це сукупність економічних відносин між людьми у сфері  обміну,  посередництвом яких здійснюється реалізація результатів людської  діяльності. По-третє,  ринок – це  місце,  де  відбувається  остаточне   визнання  суспільством   втіленої в результати діяльності праці.

Таке  розширене  розуміння  суті  ринку  дає  можливість  визначити   його   місце,   роль  і  значення  в  процесі  відтворення. Ринок виступає як момент, що опосередковує виробництво й споживання, і тому перебуває під їхнім впливом, а також сам впливає на них. На ринку можуть з'явитися лише ті результати людської діяльності,  які задовольняють потреби суспільства в особі покупців. На ринку з'ясовуються реальні потреби суспільства. Ринок показує  виробникам,  що виробляти і  в  якій кількості.  Трактуючи  так  широко  поняття  "ринок",  не  слід  у  той  же  час ототожнювати  його  з ринковою  економікою.

Ринок  як  самодостатній,  автоматично діючий, само регульований механізм — це абстракція,  яка  деякою мірою відбиває реалії XIX ст. Сучасний же ринок — це один з  феноменів,   який  зумовлює  складну  систему  господарювання,   в  якій тісно взаємодіють ринкові за­кономірності, численні регулюючі інститути і масова свідомість.

Цивілізований характер ринку в промислово розвинутих  краї­нах визначається  широким арсеналом перевірених часом і господарською практикою законодавчих і моральних норм, багатопла­новою і  компетентною  політикою  держави  щодо розвитку  еконо­міки  та  соціальної  інфраструктури,  інформованістю  і самостійністю  керівників  господарських  структур  на   всіх   рівнях,   правовою   свобо­дою   економічної   самодіяльності  людини.

До  характерних  ознак  сучасного  цивілізованого  ринку   можна  віднести  наступні  ознаки.    По-перше, сучасний ринок є ринком покупців,  тобто  це стан ринку,  при якому пропозиція товарів перевищує  попит  на  них   при   фіксованій   ціні.   Такий   стан   ринку   визначає  пріоритет  покупців  по відношенню до продавців. Можна сказати  “диктат споживачів” на відміну від "диктату продавців",  характерно  для   нашої   сучасної   економіки.   В   такій   ситуації підприємець може досягти збільшення своїх доходів лише тоді, коли  він  поставить на ринок продукцію високої якості за доступними   цінами.

Другою обов'язковою ознакою сучасного ринку є його конкурентний  характер. Це означає, що в системі підприємства кожний суб’єкт  виступає як конкуруюча сторона по відношенню  до  всіх інших  суб’єктів.

Третя  ознака  сучасного  ринку - стабілізація відносин між  суб’єктами  ринку на основі інтеграції. Сучасний ринок - це арена суперництва  підприємців  та  інших  суверенних суб’єктів  економіки,  кожному  з  яких повинен бути гарантований  його  суверенітет і збереження його конкурентної  потенції.  А  це  можливо  лише при умові протидії монополізації економіки й  широкої   інтеграції  конкуруючих суб’єктів ринкових відносин.  Тобто,  мова  йде  про те,  що ринок розвивається й функціонує  ефективно  лише  тоді,  коли  суб'єкти  ділових   відносин,  зберігаючи  взаємне   суперництво,  в  той  же  час  зберігають  і  взаємну  зацікавленість  у  протидії   монополізації.

У нашому  буденному  житті  учасники  (суб'єкти) ринкових відносин,   як   правило  асоціюються з  покупцями й  продавцями,  які протистоять один одному в торговельних закладах  або  на  базарі. Таке   уявлення  про  суб'єкти  ринку  не  випадкове. Насправді, враховуючи, що товарно-грошові відносини в ринковій  економіці опосередковують  усі  відносини   суспільства, суб’єктами  ринку практично  стають  всі   учасники  суспільного  виробництва (див. додаток №1)

Об’єктами   ринкових відносин  у  сучасній  економіці  стають  усі результати  суспільної діяльності. Тобто, ними можуть бути матеріальні  продукти  праці,  інтелектуальні продукти праці,   робоча сила,   цінні папери,   валюта,   позичкові   капітали і т. Д (див. додаток №2)

Сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними,  індивідуальними,  корпораціями,  державними  фірмами тощо) та індивідами з приводу купівлі-продажу това­рів і послуг відповідно  до   законів   товарного   виробництва.

Щоб дати комплексне (або системне) визначення сутності ринку, необхідно   з’ясувати   його   основні  функції.  Ними є:

1) здійснення  остаточного  визначення  вартості  товарів  і  послуг  та їх   реалізації,   перетворення   продукту   праці   на   товар;

2) забезпечення безперервності процесу суспільного відтво­рення, формування  цілісної  національної  економічної  системи  та  її   зв'язку   з іншими   національними   економіками   в   масштабі   сві­тового   ринку;

3) спонукання  виробників товарів і послуг знижувати інди­відуальні  витрати порівняно з суспільно необхідними, підви­щення суспільної корисності   товарів   і   послуг,   їх   якості   та   спо­живних    властивостей;

4)  регулюючий   вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного   попиту  і пропозиції,   нагро­мадження   і споживання та   інших   пропорцій;

5) сприяння  контролю   споживачів за виробництвом, вирівнювання    цін;

6) посилення   конкуренції   між  виробниками   товарів  і  пос­луг у межах   як   окремих   країн,   так   і   світового   господарства.

Виходячи з цього, ринок слід розглядати як певну сукуп­ність економічних   відносин   між   різними  типами фірм та  інди­відами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де відбу­вається остаточне визнання  їх вартості та реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція  між  товаровиробниками  за  зниження   витрат   виробництва  і підвищення суспільної корис­ності товарів, поліпшується пропорційність розвитку народно­го господарства, забезпечується безперервність  суспільного від­творення і  формування цілісної економічної системи,  а  також  здійснюється  опосередкований  контроль  споживачів   за   вироб­ництвом.

1.2. Структура ринку та його функції

Сутність ринку полягає в тому, що це певна сукупність економічних відносин між різними типами фірм (промисловими, торговельними,  індивідуальними,  корпораціями,  державними  фірмами тощо) та індивідами з приводу купівлі-продажу това­рів і послуг відповідно  до   законів   товарного   виробництва.

Щоб дати комплексне (або системне) визначення сутності ринку, необхідно   з’ясувати   його   основні  функції.  Ними є:

1) здійснення  остаточного  визначення  вартості  товарів  і  послуг  та їх   реалізації,   перетворення   продукту   праці   на   товар;

2) забезпечення безперервності процесу суспільного відтво­рення, формування  цілісної  національної  економічної  системи  та  її   зв'язку   з іншими   національними   економіками   в   масштабі   сві­тового   ринку;

3) спонукання  виробників товарів і послуг знижувати інди­відуальні  витрати порівняно з суспільно необхідними, підви­щення суспільної корисності   товарів   і   послуг,   їх   якості   та   спо­живних    властивостей;

4)  регулюючий   вплив на економіку в цілому, на пропорції між різними сферами та галузями економіки, приведення у відповідність платоспроможного   попиту  і пропозиції,   нагро­мадження   і споживання та   інших   пропорцій;

5) сприяння  контролю   споживачів за виробництвом, вирівнювання    цін;

6) посилення   конкуренції   між  виробниками   товарів  і  пос­луг у межах   як   окремих   країн,   так   і   світового   господарства.

Виходячи з цього, ринок слід розглядати як певну сукуп­ність економічних   відносин   між   різними  типами фірм та  інди­відами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, де відбу­вається остаточне визнання  їх вартості та реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція  між  товаровиробниками  за  зниження   витрат   виробництва  і підвищення суспільної корис­ності товарів, поліпшується пропорційність розвитку народно­го господарства, забезпечується безперервність  суспільного від­творення і  формування цілісної економічної системи,  а  також  здійснюється  опосередкований  контроль  споживачів   за   вироб­ництвом.

Для ефективного функціонування такого ринку необхідні певні умови.

1) реальний плюралізм форм власності та форм господарювання.  Якщо  виходити  з  досвіду  розвинутих   країн  Заходу, то  для  забезпечення  такого  плюралізму  повинні   існу­вати   індивідуальна   приватна   власність,  колективна   власність,  державна власність,  муніципальна   власність,   змішана  форма власності як   результат   різної   комбінації   назва­них   форм.