Перу – економічна і географічна характеристика - Реферат
Історія країни
Перші поселенці. Припускають, що початок заселення території Перу відноситься до X тисячоліття до н.е. В кінці IV - на початку III тисячоліття до н.е. прослідковується перехід віт полювання і збирання до землеробства, скотарства, рибальства, основам ткацтва, виробництва кераміки, металургії міді, а потім і бронзи. В IV тисячолітті до н.е. на узбережжі Перу почали вирощувати бавовну. Меліорація в стародавньому Перу розвивається з середини II тис. до н. е.
З кінця III тис. до н.е. будівлі суспільно культурного значення набувають монументального вигляду. Деякі піраміди, побудовані неподалік від Ліми на початку тисячоліття до н.е. належать до числа наймасивніших та найвищих штучних споруд, зведених в доколумбовій Південній Америці. В гірському Перу найстародавніші складені із каміння святилища з’являються десь біля п’яти тисяч років назад і при тому на висоті близько 4000 м над рівнем моря.
Вже в IV ст. до н.е. на території Перу розвитком текстильної і металургійної промисловості виділяються культури Чіму та Наска. Прогрес господарства і технологій, закономірно приввів до ускладнення соціальної організ
ації суспільства. Формування держав в Центральних Андах в перших століттях нашої ери після появи культур Мочіка на північному узбережжі, Уарі, в південно-центральній частині гірського Перу, Тіаунако в басейні озера Тітікака (VI ст.н.е.) В X ст. з’являється культура кераміки - Чавін де Уантар, особливістю якої являються величезні церемоніальні конструкції.
Інкський період. До XII ст. відносять зародження народу, що розмовляє мовою кечуа, яким керує Інка – верховний правитель. Переселившись із головного центру, з берегів озера Тітікака в новий центр – Куско і завдяки своїй організації, цей народ широко розповсюдився на величезній території. В середині XV ст. інки порівняно легко підкорили собі район навколо озера Тітікака.
Імперія управлялася державною системою під покровительством Інки, який мав виняткові права і користувався величезною повагою. Релігія була монотоістичною, головною фігурою якої був Бог Віракоча. Це був дуже трудолюбивий, розумний народ, який володів математичними, астрономічними, архітектурними та іншими знаннями. Високий розвиток отримало сільське господарство.
Проводились складні меліоративні роботи, обробляли землю розташовану в горах у вигляді терас.
В своїй соціальній структурі існували чіткі розмежування: землі належали Інці і Сонцю. Під полями “Інки” в хроніках, напевне, малися на увазі державні землі. А поля “сонця” - землі, що належали храмам. Ці поля охоплювали 2/3 оброблюваних селянами земель. І лише третину використовували для власних потреб. А як економічна одиниця були айлью, організовані за принципом кровного рідства або рідста предків.
Інки називали свою державу Тауантінсуйо (чотири сторони світу). В кожному з чотирьох суйо, общини Куско, було певне число алью, чінча-суйо і конча-суйо охоплювали більшу частину території імперії до північного заходу і південного сходу від Куско, тоді як кунті-суйу (південь) і анти-суйу (північ) - набагато менше.
Конкіста. Інкська держава впала під ударами іспанських колонізаторів. Загарбникам знадобилося 40 років, щоб зламати опір останніх захисників. Саме в період, коли імперія Інків ще не досягла своєї зрілості, і до того ж була ослаблена війною між Уаскаром та Атауальпою, в 1531 р. почалися військові походи Франсіско Пісарро. В 1532 р. Ф.Пісарро бере в полон Атауальпу, і через рік страчує його. Це співпало з часом, завоювання іспанцями Куско - 15 січня 1533 р.
18 січня 1535 р. Франсіско Пісарро заснував місто Ліма, яке стало столицею утвореного в 1542 р віце-королівства Перу . Окрім Перу до його території входили і сучасні Аргентина, Болівія, Колумбія, Панама, Парагвай, Уругвай, Чилі та Еквадор. З тех пір між конкістадорами виникло супернцтво, і внаслідок цього громадянські війни, які не припинялися до 1554 р. В 1547 р. міжусобиці почали припинятися, завдяки тому, що Іспанія послала в Південну Америку Педро де ла Гаска, який зміг консолідувати територію віце-королівства Перу.
12 травня 1551 р. створюється перий університет країни (Національний університет Сан Маркос), який перетворюється в культурний іспанський центр в Америці. В той же час створювалися інститути в Арекіпі, Трухільо, Паско, Уанкавеліці.
В 1776 р. відокремлюються Чаркас, Ла Асунсьон, Буэнос-Айрес. Таким чином територія віце-королівства Перу скорочується до розмірів сучасних Перу, Болівії і Чилі.
До кінця XVIII ст. в Андах ще залишалися можливості для ведення політичної боротьби за відродження індіанської цивілізації.
Однак прийнята в 1780 р. спроба досягнення незалежності завершилася трагічно. Повстання очолив Хосе Габріель Кондорканкі, що прийняв царське ім’я Тупак Амару II, і який дійсно був прямим нещадком і страченого в 1572 р. Тупак Амару I. З розгромом повстання Кондорканкі інкська історична традиція обірвалася. Більшість індіанських аристократів Куско, було вислано в Іспанию або вбито. Індіанська еліта в провінціях втратила свій статус.
Незалежність і Республіка. 28 липня 1821 р. Сан Мартіном була проголошена Республіка Перу. Однак остаточно країна добилася незалежності лише після разгрому іспанських військ при Хуніні і Аякучо в 1824 р. Гостра боротьба між консерваторами, що виступали захисниками феодальних порядків, і лібералами, які вимагали проведення буржуазних реформ, стала причиною політичної нестабільності в країні на протязі XIX ст. В Тихоокеанскій війні 1864-1866 рр. Перу при підтримці інших латиноамериканських країн успішно відстояло свій суверенітет від зазіхань Іспанії. В результаті Тихоокеанської війни 1879-1884 рр (т.з. Селітряна війна) проти Чилі, Перу втратив багаті на селіту провінції Тарапака, Такна, і Аріка (Такна була повернена Перу в 1929 р.). Поразка посилила залежність країни від іноземних держав. Ключові позиції в її економіці захопила Великобританія.
На початку 20-х років XX ст. розгорнувся робітничий рух. До влади прийшов А.Б. Легія, який встановив в 1919-1930 рр. режим особистої влади. В період його правління посилилось проникнення в Перу іноземного капіталу, головним чином монополій США.
Уряд М.Прадо (1939-1945 рр.) під тиском антифашиського руху пішов на часкову демократизацію політичного режиму.
Уряд Х.Л. Бустаманте (1945-1948 рр.) розширив громадянські свободи, посилив держсектор економіки.
В 1948 р. в результаті військового перевороту була встановлена диктатура генерала М.Одрії, що що проводив політику терору і репресій проти прогресивних сил країни. Виступ народних мас примусив Одрію піти на проведення президентських виборів в 1956 р.
М.Прадо, що прийшов до влади (1956-1962 рр.) відновив громадянські свободи. В 1963 р. до влади приходить архітектор Ф.Б.Террі, який був скинутий в результаті військового перевороту в жовтні 1968 р. і був утворений уряд патріотично налаштованих військових на чолі з Х.Веласко Альварадо. В період його правління (до 1975 р.) були проведені реформи по націоналізації нафтової та рибної промисловості, а також проведені реформи в системі освіти і сільському господарстві.
Завершенням революційного правління був військовий переворот 29 серпня 1975 р. під керівництвом Ф.Моралеса Бермудеса, який правив країною до 1980 р. В результаті демократичних виборів до влади приходить Ф.Белаунде Террі, який до кінця свого правління так і не зміг подолати економічну кризу в країні.
З 1985 р. при уряді А.Г.Переса, загострюється економічна криза. Період його правління характеризується міжнародною економічною і фінансовою ізоляцією. Зовнішній борг країни склав 14 млрд. дол.
28 липня 1990 р. інженер Альберто Кенйо Фухіморі, приходить до влади після другого туру виборів, в якому перемагає відомого письменника, кандидата від партії демократів Маріо Варгаса Льоси. Правління Фухіморі характеризується боротьбою проти тероризму, що посилився в роки правління Гарсія, відновленням Перу в міжнародному валютному фонді, покращенням рівня життя, а також зростанням виробництва і експорту.
В 1995 р. Альберто Фухіморі був переобраний президентом Республіки на період 1995-2000 рр. Нові вибори відбулися 9 квітня 2000 року.
Географічне положення.
Перу – держава на заході Південної америки.
Географічні координати
10 градусів Південної широти.
76 градусів Західної довготи.
Територія
Загальна площа - 1 285 220 кв.км.
Площа суші - 1 280 000 кв.км.
Площа рік і озер - 5 220 кв.км.
Кордони
Сухопутні кордони: Болівія 900 км., Бразилія 1 560 км., Чилі 160 км., Колумбія 2 900 км., Еквадор 1 420 км.
Довжина берегової лінії 2 414 км.
Територіальні води 200 морських миль.
Континентальний шельф 200 морских миль.
Використання земель
Орні землі - 3%.
Землі, що використовуються в рослинництві - 0%.
Землі, що використовуються в тваринництві - 21%.
Ліси - 66%. Інші землі - 10%.
Стихійні лиха: землетруси; цунамі; повені; вулканічна активність.
На Заході вздовж берега Тихого океану вузька смуга берегових рівнин. В центрі система Анд, на Сході Амазонська низина і предгірна рівнина. Середньомісячні температури на узбережжі від 15С до 25С, в Андах і на плоскогір’ях від 5С до 16С, на рівнинах від 24С до 27С. Опадів від 700 до 3000 мм. На рік. Плоскогір’я, плато, схили хребтів покриті степами або напівпустелями, східні схили і Амазонська низина - вічнозеленими лісами. З річок - найбільша Амазонка, із озер - Тітікака.
Екологічні проблеми
-незаконна вирубка лісів;
-інтенсивне пасовищне тваринництво на схилах Коста і Сьерра, приводить до забруднення земель;
-забруднення повітря воздуха в Лімі;
-забруднення річок і прибрежних вод викидами муніципальних і промислових стічних вод.
Географічне положення Перу. Даржава Перу рзозташована в західній частині Південної Америки між 81o19’ та 68o заходної довготи і між 0o01’ та 18o21’ південної широти. На її території (1 285,215 кв. км) можуть вільно розміститися Франція, Іспанія та Італия розом узяті. Серед Латиноамериканських країн Перу за розміром території поступається лише Бразилії, Аргентині та Мексиці. На півної її сусідами є Еквадор і Колумбія, на сході - Бразилія, на південному сході - Болівія і на крайньому півдні - Чилі. Із заходу омивається Тихим океаном.
В адміністративному плані поділяється на 23 департаменти і провінцію Кальяо, наділену правами департаменту. Державні мови - іспанська та кечуа. Переважаюча релігія - католицька. Столиця - Ліма.
Рельєф. Розміри країни и природно-географічна різноманітність зумовили контрасти її окремих районів.
Вузькою смугою простягнулася Коста – західне узбережжя, що омивається Тихим океаном, смуга берегової пустелі, шириною від 80 до 150 км.
За береговою пустелею підноситься одна з найвищих гірських систем нашої планети – Анди. Високі, покриті вічними снігами піки (найвищий - Уаскаран – 6768 м), потужні льодовики, глибокі каньйони, обширні високогірні плато – така Сьерра – гірська частина країни, буквально “пила”. Туз із невеликого льодовикового озера Лаурикоча бере початок найбагатоводніша ріка світу – Амазонка. Східна частина країни – 3/5 всієї території (перуанці називают Сельвою, від латинського “сілва” - ліс), вкрыта густим волого-екваторіальним лісом.
Гідрографія. Все тихоокеанське узбережжя порізане річками, але лише деякі з них доносять свої води до океану на протязі всього року. Русла більшості річок заповнюються водою на короткий період - з січня по квітень, - коли в Андах йдуть дощі, тануть снігаи і льодовики.
Велику роль в житті Сьери з давніх часів відіграють річки, в долинах яких концентруеться основна частина населення.
Збігаючі з гірських льодовиків струмки, зливаючись, утворюють озера. Одне з них – Лаурікоча - дає початок протікаючому на північ Мараньону. На протязі майже 640 км він розділяє Західний і Центральний Кордільєри. Ще одна велика річка північних Анд – Уаляга. Прорвавши східний Кордільєр, вона виходить на рівнину Сельви зливаючись згодом с Мараньоном утворює велику Амазонку. В південному Перу найбільша річка – Апуримак. Зливаючись з Мантаро, Апуримак дає початок річці Эні, яка нижче за течією називається Тамбо. Тамбо разом з іншою річкою, Урубамбою, в свою чергу дає початок Укаялі, найважливішій річці перуанської Сельви.
Долина ріки Урубамба – колиска великої інкської цивілізації. В верхній течії, де вона носить назву Вільканота, розміщена древня столиця інків – Куско. Неподалік від Куско знаходяться руїни знаменитої фортеці доколумбової Америки – Мачу-Пікчу.
Політичний лад.
Національний уряд. 5 квітня 1992 президент Альберто Фухіморі розпустив обидві палати Національного конгресу, провів чистку суддівського корпусу, призупинив дію конституції і при підтримці збройних сил встановив в країні режим одноосібної влади. Тем самим було покладено край 12-літньому періоду конституційного правління, який ознаменований поглибленням економічних і соціальних проблем, загостренням політичних неузгоджень і поляризацією політичних сил. В листопаді 1992 в країні були проведені вибори до асамблеї. Оскільки більшість опозиційних партій відмовились прийняти участь у виборах, Асамблея складалася переважно із прихильників президента, і розроблена нею конституція надавала президенту широкі повноваження.
Нова конституція укріпила широкий спектр президентських повноважень. Згідно її положень, президент обирається на 5 років і може бути переобраний на другий термін. Він має право приймати закони, вносити законопроекти до Конгресу, переглядати прийняті Конгресом закони, призначати послів і членів вищого військового командування без затвердження Конгресом. Президент має право розпускати вищий орган законодавчої влади, якщо останній висловить негативну думку про діяльність двох чи більше членів кабінету, в противному випадку міністрам буде винесено вотум недовір’я. Крім того, президент може своєю волею ввести режим надзвичайного стану на термін до 60 днів, на протязі якого дія конституційних прав призупиняється, а контроль за дотримання суспільного порядку покладається на армію.
Законодавча влада в країні належить однопалатному Національному конгресу, що складається з 120 членів, вибори яких проводяться за партійними списками одночасно з виборами президента терміном на 5 років. Прерогативою Конгресу є прийняття бюджету, затвердження узгоджень про позики і міжнародних договорів, розробка законопроектів і
