Територіальна структура туристських ресурсів Таїланду - Реферат

План

Вступ

1. Туристичні ресурси як передумова розвитку туризму: основні поняття, характеристики, підходи до класифікації.

2.Туристичні ресурси Таїланду:

2.1   Природні ресурси

2.2   Історико-культурні ресурси

2.3   Інфраструктура

3. Туристичне районування території.

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Таїланд за правом вважається світовим туристичним центром, ця  дорогоцінна перлина знаходиться на березі Індийського океану.

 2001 р. – поворотний для ТАТ[1] і тайського туризму в цілому.  На сьогоднішній день у ТАТ більш як 40 представництв в Таїланді і по всьому світу. Королівство Таїланд – безперечний лідер азіатських туристичних напрямків. Туризм займає друге місце в країні серед галузей по розвитку одержуваного прибутку. В 2001 р. прибутки від туристичної діяльності складають 8,7%[12] від валового національного продукту, протягом року індустрія туризму переробила понад 6 млрд. доларів. В тайському туризмі і сферах, безпосередньо зв'язаних з турбізнесом, зайнято більше 2 млн. чоловік.

            З іншої сторони, керівництво ТАТ розуміє необхідність переходу на новий рівень розвитку, зміни стратегії своєї роботи з урахуванням сучасних тенденцій світової туріндустрії. За останній час приділяється особлива увага роботі з приватним сектором: туристичними компаніями, агенствами і малими і середніми готелями. ТАТ подає їм інформаційну підтримку, сприяння в просуванні нових програм.

            В рамках широкомасштабної рекламної компанії “Дивовижний Таїланд-2001” заплановано ряд заходів по просуванню і пропаганді наступних видів відпочинку:

• пізнавальний туризм
• спортивно-оздоровчий туризм
• комбіновані тури
• розваги 
• пляжний туризм

Об`єкт -  дослідження територіальної структури туристичних ресурсів Таїланду.

Предмет – використання туристичних ресурсів в сфері туристичних послуг.

Теорія, методологія, методика.

Перш ніж перейти до розгляду розділів, хотілося б дати визначення деяким термінам, що зустрічаються в роботі.

Туризм – форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем; характеризується екологічною, освітнянською та багатьма іншими функціями.

Рекреаційне районування – поділ території на певні таксономічні одиниці, що відрізняється спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх об`єднання.

Інфраструктура – сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують виробництво (виробнича інфраструктура – транспорт, зв`язок і дороги, лінії електропередач та ін.).[13]

Туристичні ресурси- закономірні поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії як цілісність, дінамізм, місткість, устеленість, надійність, привабливість. За класифікацією туристичні ресурси можна поділити на три групи:[3]

Природні ресурси

Королівство Таїланд знаходиться в самому центрі Південно-Східної Азії між Індією та Китаєм. На заході та півночі Таїланд межує з Бірмою, на півночі і сході – з Лаосом, на сході – з Камбоджею і на півдні – з Малайзією. За своєю територією – 514 тисяч квадратних кілометрів – Таїланд  майже дорівнює Франції. На півдні  країна омивається водами Сіамської затоки і Південно-Китайського моря, на заході –Андаманське море (Індійський океан). Таїланду належать багаточисленні острови, серед яких найбільш крупні – Пхукет – 543 км², Самуі – 239 км², Чанг (острів слона ) – 212 км², Пханган і Пратонг. Столиця – Бангкок. Великі міста: Чіангмай, Тхон-бурі, Сонгкхла,  Накхонсаван.

Таїланд розташований в області дії тропічного мусону. Рік чітко поділяється на два сезони – дощьовий і сухий. Дощовий сезон триває з травня по жовтень, коли з Індійського океану дує південно-західний мусон, насичений вологістю. Сухий сезон починається у листопаді днів. Середньорічна кількість опадів по країні складає 1600 мм.

На відміну від опадів температурні умови змінюються на протязі року незначно. Середньомісячні температури коливаються від +24 у зимовий період до +29 у весняно-літній. Температура не опускається нижче +13. Найвищі температури (вище 40) бувають у квітні та травні. Найм`якішим кліматом відрізняється південна (півострівна) частина Таїланду. Таїланд переважно рівнинна країна. Центральну частину країни займає велика Менамська низовина. Поверхня рівнини поступово знижується від північного нагір’я до моря.

З півдня плато Корат обумовлюють невисокі Кардамонові гори. Тут вапнякові скелі різних кольорів змінюються гранітними стрімчаками, з вершин яких падають водоспади.  Берегова лінія на заході півострова сильно розчленована, у багатьох місцях майже від самого моря піднімаються величаві гори Пхукет. Вздовж берега тягнеться довга полоса невеликих островів, скель і підводних рифів. Біля західного узбережжя розташований найкрупніший острів країни – Пхукет за площею 300 кв. км. Східне узбережжя більш рівне, з плавними обрисами берегової смуги.

Флора Таїланду майже повсюдно тропічна, лише високо у горах зустрічаються рослини помірного поясу. У країні налічується біля 10 тис. видів рослин.[1]

Одним з головних природніх багатств є ліса, якими покрита більша частина території Таїланду. Зустрічаються три типи лісів: вічнозелені вологотропічні (дощьові), вологі мусонні і сухі мусонні. Найбільш широко представлені вічнозелені вологотропічні ліса, які відрізняються багатим видовим складом. Ці ліси поширені на більшій частині півострова Малакка, на берегових рівнинах південно-східних районів, в річкових долинах, а також місцями у північних гірських областях. Тут переважають велетенські дерева сімейства діптєрокарпових (янг, так`ян та ін.), різні види пальм (арєкова, сагова), а також плодові рослини, наприклад дур`ян. У ціх лісах зустрічаються різні види бамбука, пандануса.

Вологі мусонні ліса бувають двох типів: змішані листопадні і вічнозелені.  У складі цих лісів є такі породи, як тікове дерево, ксілія рубанковидна, птєрокарпус великоплідний та ін. Масиви вічнозеленого широколистяного мусонного лісу знаходяться на заході Таїланду, уздовж р. Мекхлонг і в деяких прибережних районах південного – сходу. Тут зустрічаються породи дерев, характерні для дощьового лісу. Серед них – янг, так`ян, сандалове дерево, ліани і кучеряві рослини. Під їхнім пологом ростуть папороті.

Численний і різноманітний загін мавп, які живуть у всіх районах країни. В зоні дощових лісів зустрічаються індійські слони. Із хижаків водяться тигр і леопард. Із інших хижаків в Таїланді зустрічаються червоні вовки і шакали, а із більш мілких – куниця-харза;  індійський барсук, на рисових полях і узліссях лісу водяться мангусти, а також два види видр.  В Таїланді зустрічається декілька ендемічних видів оленів.

Різноманітний світ пернатих. В заплавах річок, на болотах і рисових полях – велика кількість водоплаваючої птиці: білі пелікани, качки, але більше всього чапель. Дуже багато фазанових, диких курей і куропаток, папуг. Численні хижі птахи (орел, сокіл, шуліка).

На узбережжі Сіамської затоки і в прибережних островів таїландці виловлюють масу крабів, креветок, молюсків, частково устриць, які використовуються в їжі.

В Таїланді є біля 50 національних парків і заповідників, які займають площу більше 25 тисяч квадратних кілометрів.[7]  Найбільш відомими  і цікавими є наступні:

• Національний парк Кхао Яй (200 км до північного сходу відБангкоку). У цьому парку мешкають слони, тигри, ведмеді, росте велика кількість різних диких квітів, дерев, орхідей. В парку багато гарних водоспадів і стежин для прогулянок;
• Національний парк Дої Інтханон  розташований навколо найвищої вершини Таїланду (2565м над рівнем моря) в провінції Чіангмай. У лісах  на висоті 1800м ростуть лишайникі дикі орхідеї. У нижній частині парку знаходиться декілька гарних водоспадів і сіл гірських народностей мео і карен.
• Морський національний парк Тарутао в провінції Сатун, розташований в 31 кілометрі від південного узбережжя Таїланду, недалеко від тайсько-малазійського морського кордону в Індійському океані. Цей парк займає територію в 1400 квадратних кілометрів і складається із 51 острова. Води  навколо цих островів є самими кращими в Південно-Східній Азії для підводного плавання.

• Острів Самет в провінції Районг є основною частиною морського національного парку. Вузький, 6 кілометрів в довжину, острів Самет є одним із найкрасивіших островів Таїланду. Він облямований чудовими пляжами, сліпучими кораловими рифами і спокійною водою, ідеальною для підводного плавання і пірнання.
• Національний парк Ераван знаходиться в провінції Канчанабурі. В горбкуватому і лісистому парку знаходиться семиярусний водоспад Ераван, який є одним із найкрасивіших природних каскадів Таїланду.
• Національний парк Сам Рой Йот розташований в провінції Прачуап Кхири Кхан. Величезні скелі із вапняка, покриті рідким лісом, велично піднімаються над прибережними болотами і являються місцем гніздування великої кількості водоплаваючих пташок.
• Парк водоспадів Кху Кхут в провінції Сонгкхла розташований на території озера Сонгкхла і займає площу більше 520 квадратних кілометрів. В цьому парку мешкає 140 видів перелітних і постійно проживаючих пташок.
• Національний парк Пханг Нга . На території парку знаходяться острова із зеленого вапняка, які пронизані печерами і морськими гротами. Великий інтерес в цих місцях становить доісторичні наскельні розписи і мусульманське рибацьке село на сваях.

Культурно-історичні

Пам`ятки художньої культури Таїланду належать до бронзового віку, свідчення тому є кераміка з поховань, зразки якої можна побачити в національному музеї. В перші століття нашої ери на території цієї країни розвивалося монське та кхмерське мистецтво, що послужило основою тайській культурі, що створили численні храми, масивні, з ювелірно-тонкими деталями статуї Будди. Національне тайське мистецтво почало активно розвиватися під егідою буддизму з XIII століття: будувалися своєрідні храми ( таких більше ніде немає ), в скульптурі вироблювали характерні для Таїланду графічні  витягнуті форми. П період розквіту Сіамської держави – в XIV – XIX століттях – з`явилися міста з прямокутним плануванням, обнесені цегельними стінами з зубцями у вигляді листків лілії. Палаци та храми багато прикрашені кольоровою мозаїкою, складним розписом та різьбою.  Створювались  численні  витвори скульптури.[6]

Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свого екзотичного тайського обличчя. Особливо це вигадливе сполучення стародавнього Сходу та сучасного західного мегаполісу вражає в Бангкоке, де виросли будівлі багато численних  банків, офісів, готелей в дусі сучасної “інтернаціональної” архітектури.

Про всі храми Таїланду неможливо розповісти навіть стисло в загальних рисах, оскільки тільки в Бангкоці налічується більш як 400 храмових споруд(Храм Ват По, Храм Ват Арун, Храм Ват Траймит, Золота гора, Великий Королівський палац, Храм Ранкової зорі та багато інших). Найбільш популярним у туристів та міського населення є Храм Смарагдового Будди – зразок класичної тайської архітектури. Храм був побудований спеціально для того, щоб розмістити там статую Смарагдового Будди, висота якої біля 75 сантиметрів. [2] А скільки їй років – точно не знає ніхто.Відповідно тайським історичним хронікам, у 1434 році ударом блискавки зруйнована пагода в місті Чианграй, розташована в одному з північних районів Таїланду. На цьому місці в старій ступі, в якій зберігалися священні реліквії, згодом ніби то виявили золоту статую Будди. З інших джерел, її вивезли тайці як військовий трофей із Лаоса. З цього часу і починаються мандрівки Смарагдового Будди по храмам Лампанга, Чиангмая, Вьентьяна, Тонбури. Вони продовжувалися до тих пір, поки 200 років тому для нього указом тайського монарха не був побудований спеціальний храм. Через деякий час частина золотого покриття статуї осипалась,  і оголився зелений камінь. Незважаючи на свою назву вона зроблена не із смарагду, а з рідкого суцільного куска ніжно-зеленуватого нефриту.

Вхід в храм Смарагдового Будди охороняють дві гігантські статуї “якшей” – кам’яних сторожів китайської зовнішності, які захищають храм від всякої погані. Будда сидить на високому золоченому троні в центральному залі зі стінами покритими фресками. По сторонам від статуї розташовані дві скляні сфери, що символізують Сонце і Луну. Нижче статуї розташовані багато прикрашені вази, чаши з благовоніями, найрізноманітніші підношення та дари від високопоставлених осіб і простих тайців.

Аюттая

З Бангкоку на човні можна добратися до міста Аюттайя – столиці Таїланду з 1350 по 1776 року, розташованої в 72 кілометрах від сучасної столиці. Руїни, що залишилися від Аюттаї в результаті нападу бірманців, говорять о величі та красі цього міста.

Північний Таїланд – не місцевість, а одне з найяскравіших явищ загальнолюдської культури. Столиця краю носить поетичну назву Чіангмай (“троянда північних гір”). Місто схоже на справжній заповідник архітектурних пам`яток та інших старожитностей. Найбільше тут буддиських храмів, збудованих у XIII-XV століттях. Серед них трапляються справжні шедеври, причому на будь-який смак. Наприклад, шпиль храму Ват-Прасингх до землетрусу 1545 року становив 90 метрів, та й нині, хоч і зменшений у півтора рази, вражає сміливістю архітектурних рішень. А сам храм пишно декорований дзеркальною мозаїкою та позолоченим орнаментом, які у променях вечірнього сонця створюють абсолютно ірреальне видовище. В найстарішому храмі Чіангмая – Ват-Чіангмун вражає обшита листами блискучої бронзи вежа, яку підпирають ряди ліпних слонів. Та найкрасивішим північним храмом Таїланду всі одностайно визнають Ват-Чедічейот, збудований королем Боромотрайлоканатом на честь двохтисячоліття Різдва. Певна річ, не Христа, а Будди (останній, як відомо, народився десь на 450 років раніше від Сина Людського). Сім шпилів і сімдесят фігур, які ніби перетікають по стінах у молитовних позах, мають здатність непомітно для споглядальника “спресовувати” час і простір.

Крокодиляча ферма Самут Пракан

Крокодиляча ферма – місце, де проходить екзотичне шоу під назвою “Ловля крокодилів руками”, в якому беруть участь людина, крокодили та змії. На фермі 40 тисяч