Ви тутГоловна>>Географія>>Геоморфологічна будова Київської області - Реферат

Геоморфологічна будова Київської області - Реферат

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
Скачати безкоштовно:

Геоморфологічна будова Київської області - Реферат

            Територія знаходиться в межах специфічного орографічного вулу , в котрому сходяться межі трьох крупних орографічних областей : Придніпровська височина , Придніпровська та Полісська низовина . Тому в загальному орографічному плані території чітко виділяються три її різні орографічні частини , що відповідають тим орографічним областям , що я щойно пригадував ; ці області різні за геоморфологічною будовою . Це видно по концентрації форм рельєфу різної генези на певних участках , неоднаковим набором та інтенсивністю сучасних геоморфологічних процесів , різними по ступеню глибини та густини розчленування поверхні і т.п. З урахуванням всіх цих особливостей відокремлюються більш узагальнено окремі райони та підрайони .

            На території , що ми розглядаємо можно відокремити такі райони :

  1. Зона змішаних лісів – Київське або Українське Полісся .
  2. Лісостепова зона – Придніпровська височина (Київське плато ) та дніпровська лівобережна трасова рівнина .

Київське Полісся

            По типам та формам рельєфу тут можно відокремити три геоморфологічних райони :

  1. Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина .
  2. Ниже—Тетеревська аккумулятивна аллювіально-зандрова рівнина .
  3. Макаровська моренно-зандрова рівнина .

Північна половина правобережної частини області—Розважевсько—Чорнобильська моренно-зандрова рівнина , південною межою котрої є північна половина  Іванківського району . По будові сучасної поверхні можно визначити , що вона належить до відкладень льодового комплексу середньочетвертинного періоду , а також до верхньочетвертинних алювіальних та сучасних алювіальних та озерно—алювіальних утворень .

Міжрічні простори цього району являють вирівняні , алювіально-водольодовикові , алювіальні та понижені , слабохвилясті моренно-водольодовикові слаборозчленовані рівнини , яким властив високий рівень грунтових вод .

 Значні площі зайняті річками Уж та Прип’ять. Долини цих річок характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин виположені та терасовані .

Значну роль в сучасному рельєфі міжрічкових просторів та низьких терасових рівней належить еоловим утворенням , а також широко розвинутим в річкових долинах та на понижених міжріччах сучасним органогенним утворенням .

Північна половина представлена моренною рівниною , поверхня якої розчленована неглибокими долинами річок , що мають часто заболочені пойми ( 4,8%) . Перші надпойменні тераси , що були складені  товщею верхньочетвертинного алювію , зустрічаються лише на окремих ділянках . На незакріплених ділянках терасових рівней розвинуті еолові форми .

Нижньо-Тетеревська акумулятивна низьменна рівнина займає значні площі правого берега нижньої течії річки Тетерев . Південна її границя орієнтовно проходить по лінії від гирла  річки Білки через Бородянку , Димер до гирла річки Ірпень . На відміну від попереднього району , тут набагато більше розвинуті водно-льодовикові відкладення , на значних плщах розповсюджені алювіальні відкаладення ; морена розмита та зустрічається не часто .

Територія представлена вирівненими слоборозчленованими рівнинами ( правий берег річки Тетерев ) , зниженими ,  плоскими , слаборозчленованими  рівнинами ( міжрічча річок Тетерев та Здвиж ) та підвищеними , холмисто-хвилястими рівнинами ( міжрічча річки Здвиж та річки Ірпень ).

Міжріччам властива слабка дренажність та високий рівень грунтових вод . Долина р. Тетерев характеризується лівобічною асиметрією .

Моренно-зандрові рівнини широко розповсюджені в межах Бородянського , Вишгородського , Іванківського районів . Поверхня цих рівнин відрізняється слабкою хвилястістю , місцями ускладненою еоловоми формами рель’єфу , що чергуються з відносно пониженими та заболоченими просторами междуріч .

Значні плщі заняті річковими долинами Тетерева , Здвижа , Ірпеня та їх притоків . Долини річок при глибині врізу до 30-35 м характеризуються відносно великою шириною 5-12 км . Схили долин викладені та терасовані . Поверхня широких акумулятивних терас ускладнена еоловимі формами рель’єфу , що часто чергуються з болотними масивами .

У Бородянки та Димера розповсюджені лессові “острови”, в межах яких значно розвинуті невластиві полісським районам яружні форми .

В геоморфологічній будові річкових долин відокремлюється пойма та два хорошо розвинутих рівнянадпойменних терас . Поверхні широких пойм ускладнена еоловими формами ( гряди та пісчяні вали ) , багаточисленними старицями та потоками . Потужність сучасних алювіальних відкладів ( пісків ) місцями досягають 20-25 м . Перші надпойменні акумулятивні тераси в нижних частинах течії річок верхньочетвертинними пісками та суглинками , що досягають потужності 15-20 м. Другі надпойменні тераси характеризуються обмеженним розвитком . Тільки в долині р.Тетерев друга надпойменна тераса ( висотою 12-15 м) місцями досягає ширини 2-3 км . Складені ці терасові рівні товщею алювію потужністю до 18 м.

Макарівська морено-зандрова рівнина охоплює південну частину Київського полісся . Абсолютні відмітки досягають 180 м та більше , глибина розчленування поверхні сягає 40 м. Корінні породи представлені , головним чином , відкладами палеогену , поверхня яких в багатьох місцях виявляє сліди глибоких ерозивних розмивів . На більшій частині території райони покривними відкладами слугують водно-льодовикові піски , що залягають в морені . Їх потужність в середньому дорівнює 6-8 м , потужність горизонту морени досягає 7-10 м. На ряді ділянок , піски, що складають поверхню заміщюються пилуватими суглінками озерного походження , а також слоїстими лессовидними суглінками потужністю 6-8 м : лессовидні суглінки складають так звані лессові “острови” ( Вишгород та ін. ) , в межах яких помітно змінюється характер рель’єфу , виявляюща ознака – розчленованість невеличкими ярами , рівнинами , промоїнами . В західній частині району ( Макаровський район ) опосередковано на поверхню виходить морена . Такі поверхні (які , як правило , не мають покрова водно-льодовикових пісків ) утворюють Макаровську моренну западину .  Поверхня рівнини на баготьох ділянках ускладнена пісковими грядами , холмами , заболоченними зниженнями , на ній зустрічаються моренні холми , вали .

Глибина врізу 30-40 , рідко 50 м. В будові долин приймає участь , окрім пойми , два рівня надпойменних террас . Контури долин у більшості випадків нечіткі , коренні схили  виложені , вони широкі . Долини річок відрізняються наявністю широких , часто заболочених днищ та характеризується значним розвитком торфяників. Найбільш крупною долиною є долина р.Ірпень . Її пойма досягає ширини 2-3 км , відносна висота в середньому 0,3-0,4 метри . Поверхня пойми місцями заторфована чи ускладнена пісковими грівами та валами .

Перша надпойменна тераса виражена морфологічно більш чітко в лівобережній частині долини , де відносна висота її складає 7-8 м. Поверхня тераси часто вщхолмлена за рахунок розвитку піскових валів , гряд , дюноподібних утворень , що чергуються з заболоченими ділянкам . На ділянках , де в будові алювію тераси значну удільну вагу займають суглинкові породи , поверхня останньої прорізана неглибокими ярами , що відкриваються в пойму р.Ірпень . Потужність пісчано-суглиністого алювію , що складають терасу 15-17 м.

Друга надпойменна тераса в долині р.Ірпінь морфологічно виражена слабо . При відносній висоті 15-20 м вона досягає ширини 2,5-3 м. На багатьох ділянках тераса з поверхні складена пісковими відкладами , що підпадають еоловій переробці . З еоловою переробкою пов’язана хвилястість тераси з розвинутими в її межах дюнними всхолмленнями , що чергуються з котловинами видування . Потужність пісково-суглиністого алювію цієї тераси 25 м. В місцях залягання лессовидних суглинків отримують розвиток ерозійні процеси , та пов’язані з ними яружні форми .

Цікавим геоморфологічним підрайоном в межах Макаровської моренно-зандрової рівнини є Вишгородська ділянка , що приєднується до правого корінного схилу долини р.Дніпро . Тут з поверхні рівнина складена товщею лессів та лессовидних суглинків , на відміну від просторів що її оточують , що характеризуються більшею розчленованістю та ерозійними формами .

Тут вище місцевого базісу ерозії залягають товщі бурих та пестрих глин , а також мергелей київської світи , палеогену , що є однією з причин розвитку зсувних процесів . В корінному схилі долини р.Дніпро на північ від Вишгороду зсуви розташовані в два яруса . Розміри зсувних тіл коливаються в межах 40-50 м. В ярах , що розчленяють схил долини Дніпра виникають опвзні-потоки , в нижній частині корінного схилу прослідковуються оповзні-обвали .

На відкритих схилових поверхнях , пестрі та бурі глини вивітрюються виникають оповзні-опливини . В їх розвитку помітну роль грають абразійні процеси на берегах Київського водосховища . У ст.Петровци абразійні процеси сприяють оживленню сучасної оповзневої діяльності . Активізація оповзней тут також пов’язана з виклінуванням водоносного горизонту берегової світи палеогена в верхній частині корінного схилу долини Дніпра .

Південна половина правобережної частини області розташована в межах геоморфологічної області Придніпровської возвишеної рівнини , в підобласті Середньдніпровської правобережної рівнини . Абсолютні відмітки її поверхні коливаються в межах 130-270 м , поступово зменьшуючись к півночі та у напрямку північ-схід .  

В межах регіону , що ми розглядаємо Придніпровська підвищенна рівнина являє собою платоподібне підняття (Київське плато) , з широким розвитком лесов та лесовидних порід на міжрічних просторах , що розчленована густою яружно-балковою мережею ( Кагарлик , Барахти , Велика Ольшанка та ін. )

З урахуванням геоморфологічних відмінностей в межах підобласті Середньодніпровської правлбережної рівнини виділяється ряд геоморфологічних районів .

Фастівська слабохвиляста рівнина .

Більша частина цього району в геоструктурному відношенні розташована в межах північно-східного схилу Українського щита та лише крайні південні його ділянки розташовані власно на щиті . В геологічній будові району з дочетвертинних порід велику роль відіграють палеогену та неогену , що оголюються на поверхню по лініям ерозійних врізів . В долині р.Унави оголюються докембрійські кристалічні породи , поверхня котрих нахилена в північному та північно-сходному напрямках . Полтавські відклади ( каоліністі піски ) внаслідок ерозійних розмивів мають острівне розповсюдження . На міжрічкових просторах широко представлен горизонт пестрих глин , крупними плямами розповсюджені також бурі глини .

Четвертинні відклади представлені товщею нижньочетвертинних озерних суглинків , що перекриваються утвореннями дніпровського льодовикового комплексу (підморена , морена та надморена товщі) , на яких залягає покров лессов та лесовидних суглинків . Потужність покрову четвертинних відкладень досягає 15-23 м на міжрічкових просторах , на схилових поверхнях вона збільшується до 30 м.

Поверхня району слабохвилястая , з абсолютними відмітками 220-180 м на міжріччах , помірно розчленована яружно-балковою мережею  систем річок Ірпінь , Унава , Каменка . Придолинні ділянки розчленовані яружною ерозією ( селища Козичанка , Сосновка , Снигурівка та ін. ) . В північно-західній частині району ступінь розчленованості поверхні на міжріччах помітно зменьшується , домінують вирівнені поверхні з помітно викладеними схилами . На таких поверхнях в товщі лесових порід деколи проявляються просадкові явища ( південна частина Фастівського  району).

В долинах річок Ірпень , Унава , Каменка разом з поймою розвинута перша надпойменна тераса , що складена

З поверхні товщею алювіальних пісків , що іноді страждають від еолових процесів . Товща алювіальних відкладень пойм річок залягає на докембрійських та палеогенових утвореннях , її потижність коливається в межах 10-12 м.є Перші надпойменні тераси річок Ірпеня , Унави , Каменки складені товщею верньочетвертинного пісково-суглиністого алювію потужністю до 18 м . В схилових частинах долин слабо розвинуті зсувні процеси . Оповзні зустрічаються частійше на горизонтах морени та дуже рідко на горизонті бурих та пестрих глин .

Гребінковсько-Кагарликська плоскохвиляста рівнина .

            Поверхня цього району відрізняється широким розвитком плоских поверхней та міжрічкових просторів майже не зачеплених ерозією . Абсолютні відмітки поверхні району коливаються в межах  180-210 м , в межах поверхней ерозивних врізів вони зменьшуються до 165 м. В будові рельєфу велика роль належить четвертинним відкладам . Останні представлені товщею лессів та лессовидних суглинків потужністю до 12-15 м , що залягають на відкладах дніпровського льодовикового комплексу .

            По линії ерозійних врізів на поверхню не рідко оголюються відклади неогену та палеогену .

  Міжрічні простори , що являють собою частини пластово-денудаційної рівнини на придолинних ділянках підпадають під сучасні ерозійні процеси . Яружні форми розвинуті , як правило , на схилах балок , що врізані в товщу четвертинних та неогенових утворень . На майже плоских безстокових поверхнях міжріч , що складені товщею лессів та лессовидних суглинків , мають розвиток просадкові явища , з якими пов’язані скоплення блюдцеподібних понижень поверхні , рідко сягаючих інтервалу діаметрів 10-50 м (Південно-західна частина Кагарликського району ).

Прочитано 1049 разів
Детальніше в цій категорії: « Австралія - Реферат Грузія - Реферат »