Ви тутГоловна>>Економіка>>Аналіз стану зовнішньторгівельних взаємовідносин України та Російської федерації - Курсова

Аналіз стану зовнішньторгівельних взаємовідносин України та Російської федерації - Курсова

Оцініть матеріал!
(2 голосів)
Скачати безкоштовно:

Аналіз  стану зовнішньоторговельних взаємовідносин  україни та  російської федерації у 1991-1997 роках - Курсова робота

 

Аналіз зовнішньоторговельних відносин України в цілому і, зокрема, з Російською Федерацією починаючи з 1991 року утруднюється тим, що методологічна база обчислення, коло експортно-імпортних операцій, ціни, курси валют, чинне законодавство та інші регулюючі важелі неодноразово змінювалися в міру переходу зовнішньоекономічної діяльності під юрисдикцію України та становлення інституцій, що забезпечують самостійне регулювання зовнішньої торгівлі.

До кінця 1991 р. Україна перебувала у складі СРСР і на її території діяла планова дисципліна поставок продукції, всі зовнішньоторговельні операції здійснювались союзними органами, а власна статистика зовнішньої торгівлі тільки почала формуватися. Статистичні дані (у вартісному вираженні) за 1991-1993 рр., які в основному відображають обсяги вивезення товарів з України до республік колишнього СРСР та ввезення товарів з цих республік в Україну, наведені в структурі союзних, а не світових цін, що значно знизило реальні обсяги зовнішньоторговельного обороту України.

В 1992-1993 рр. продовжувався процес становлення національної економіки з урахуванням внутрішнього потенціалу і пошук нових партнерів та шляхів виходу на світовий ринок. Незважаючи на введення на початку 1992 р. власної грошової одиниці у внутрішньому обігу, Україна продовжувала залишатись у сфері оптового обороту в рубльовій зоні до кінця року. В цьому зв’язку, а також враховуючи відсутність чітко визначених регулюючих законодавчих актів та митних обмежень, зовнішньоекономічна діяльність набула значною мірою кримінально-анархічного, руйнів-ного характеру, набули розвитку нерегульовані бартерні та реекспортні операції, що сприяло поширенню масштабів “тіньовизації” вітчизняної економіки.

Вихід з рубльової зони та введення митних обмежень по всьому периметру кордону означав остаточний вихід України із суспільного економічного простору колишнього СРСР. В 1993 р. розпочався процес переходу у взаєморозрахунках з Російською Федерацією та іншими державами колишнього СРСР на світові ціни. Можна вважати, що цей процес завершився тільки на початку 1996 р. після встановлення Росією світової ціни на експортований в Україну природний газ та підняття Україною до світового рівня тарифів за транзит нафти та газу.

Окрім того, дані за 1992-1993 рр. мають розрахунковий характер, тобто отримані показники, обчислені за середньорічними курсами карбованця до долара США. У зв’язку з високим рівнем інфляції, особливо у 1993 р., та відповідним падінням курсу карбованця розрахункові дані не відображають реальні обсяги зовнішньої торгівлі вітчизняними товарами. Впродовж цього періоду не здійснювався також облік вартості бартерних операцій та обсягів переробки давальницької сировини.

Тільки з переведенням у 1994 р. вітчизняної статистичної звітності щодо зовнішньоекономічної діяльності на світові стандарти можна вважати дані достовірними та надалі порівняльними у динаміці. Це підтверджується відносною стабілізацією рівнів макропоказників зовнішньоекономічної діяльності. Безумовно, що найбільш достовірною та такою, що адекватно відображає стан і динаміку зовнішньоторговельних зв’язків України з іншими державами світу, у тому числі з країнами колишнього СРСР, є інформація про обсяги товарообміну у натуральному вираженні. Однак і така статистична звітність, особливо у перші роки становлення незалежності України, мала істотні недоліки, а тому не дає можливості адекватно оцінити торговельні взаємини України з іншими державами далекого і близького зарубіжжя, зокрема з Російською Федерацією, яка була і залишається одним з основних торговельних партнерів України.

1. Динаміка товарообміну між Україноюта Російською Федерацією

Зовнішньоторговельна діяльність України впродовж 1991-1997 рр. здійснювалася під впливом таких основних чинників, як суттєве скорочення виробництва і внутрішнього споживання продукції виробничо-технічного та споживчого призначення, поглиблення економічної кризи в пострадянських країнах, що, зокрема, обумовило різке обмеження доступу вітчизняної продукції на ринки цих країн, значна залежність України від критичного імпорту ряду сировинних ресурсів, передусім паливно-енергетичних.

Під впливом вищезазначених чинників відбувалась переорієнтація вітчизняних товаровиробників з ринків збуту в межах пострадянських країн на ринки збуту продукції в країнах далекого зарубіжжя з одночасним зменшенням обсягів внутрішнього споживання.

Ці процеси не могли не торкнутись і зовнішньоторговельних зв’язків між Україною та Російською Федерацією. Додатковими негативними чинниками наявності негативного сальдо України в торгівлі товарами з Росією є незадовільний стан нормативно-правової бази з питань врегулювання торговельних відносин між країнами, висока і постійно зростаюча собівартість товарів традиційного українського експорту в Росію (насамперед продовольчих товарів, продукції металургійного та машинобудівного комплексів, хімічної промисловості), несприятлива кон’юнктура по традиційних експортних товарах на інших зовнішніх ринках, періодичне пов’язування поточних торговельно-економічних проблем з питаннями політичного характеру.

На жаль, у 1997 р. у зовнішньоторговельних відносинах України з Росією взяли гору саме питання політичного характеру, через що взаємний товарообіг країн зазнав катастрофічного занепаду. Враховуючи це, при аналізі зовнішньоторговельних зв’язків з Росією є сенс окремо розглядати 1997 р., як дещо нехарактерний і неприємний у взаємовідносинах між нашими країнами. Але і період 1994-1996 рр. при більш поглибленому аналізі навряд чи можна вважати успішним.

На перший погляд, починаючи з 1994 р. зовнішньоторговельний оборот України з Росією постійно зростав. Якщо у 1994 р. він складав 11006,2 млн дол. США, у 1995 р. – 13947 млн дол., то у 1996 р. – 14213,8 млн дол., тобто збільшився за два роки у 1,42 раза, хоча нарощування загального обсягу товарообміну та обміну з країнами колишнього СРСР відбувалося більш випереджаючими темпами, відповідно у 1,57 та 1,45 раза (додаток 1). Але на фоні розгорнутої полеміки щодо необхідності позитивних змін в динаміці суспільного виробництва неможливо залишити осторонь факт суттєвого зниження темпів приросту зовнішньоекономічних зв’язків України.

Після того, як у 1995 р. було досягнуто максимального за всі роки реформ приросту зовнішньоторговельного обороту – більш ніж на 39%, в 1996 р. він зріс лише на 13,2%. При цьому динаміка експорту товарів за аналізовані роки була такою: у 1995 р. – зростання на 28,2%, у 1996 р. – тільки на 9,6%. Аналогічна тенденція спостерігається і у торговельних взаєминах України з Росією: у 1995 р. – зростання зовнішньоторговельного обороту і експорту товарів відповідно на 26,7% і 22,4%; у 1996 р. – зростання обороту на 8% і падіння експорту на 3%.

Уповільнення динаміки зовнішньоторговельного обміну і експорту України протягом 1994-1996 рр., а також скорочення їх абсолютних обсягів у 1997 р. виглядає особливо контрастним на фоні майже 10-відсоткового розширення фізичних обсягів світової торгівлі за підсумками 1997 р.

Враховуючи прогнозовані на 1998-1999 рр. темпи приросту світової торгівлі відповідно на 8,2 і 7,4 відсотка, не залишається будь-яких надій на можливе посилення позицій України у сфері міжнародного обміну в найближчій перспективі.

Товарний експорт та імпорт України характеризується яскраво вираженою асиметрією в бік Росії, що свідчить про монопольну залежність України від російських ринків збуту і особливо від джерел постачання імпортних товарів, серед яких домінують енергоносії. Так, наприклад, у 1996 р. частка Росії в загальному експорті товарів становила 43%, а в імпорті – 46,6%.

В загальному обсязі експорту українських товарів до Росії (що розраховується Держкомстатом України на основі інформації Держмитслужби України та звітів підприємств по товарах, які не проходять митного декларування, з дорахуванням обсягів електроенергії та імпорту природного газу, пов’язаного з недообліком їх митною статистикою) найбільшу питому вагу протягом 1994-1997 рр. мають неблагородні метали та вироби з них – відповідно 22,09% у 1994 р., 19,79% – у 1995 р., 25,63% – у 1996 р. Це дає підстави говорити про певну монокультурність, яка підвищує вразливість країни у сфері зовнішньоекономічних зв’язків. Структура цієї групи товарів складається насамперед з чорних металів та виробів з них: міді, нікелю, алюмінію, свинцю, цинку, олова та виробів з них тощо.

Чорні метали (чавун, залізо, сталь, готовий прокат, залізний дріт, прутки гарячекатані тощо) та вироби з них (сталеві труби, металоконструкції з чорних металів, радіатори для центрального опалення тощо) протягом 1994-1996 рр. залишались найбільш представницькими товарами українського експорту на внутрішньому російському ринку. Частка чорних металів у загальному обсязі експорту до Росії становила 14,3% у 1994 р., 10,8% у 1995 р., 12,3% у 1996 р. (додаток 6), тобто залишалась упродовж зазначеного періоду практично на одному рівні, хоча вартісні обсяги їх експорту в 1997 році значно скоротились порівняно з 1996 роком. Основними факторами, що впливають на обсяги експорту чорних металів до Росії, залишаються кон’юнктура попиту російського ринку на ці товари та вітчизняні ціни на них.

У структурі експорту до Росії частка виробів з чорних металів протягом 1994-1996 рр. постійно зростала і становила 7,1% у 1994 р., 7,8% у 1995 р., 12,1% у 1996 р. (додаток 6), що було обумовлено попитом російського ринку на ці товари.

Сталим попитом на внутрішньому російському ринку в 1994-1996 рр. користувалась продукція машинобудівного комплексу. В товарній структурі зовнішньої торгівлі України з Російською Федерацією частка цієї підгрупи товарів посідала друге місце, а саме: 18,87% у 1994 р., 16,05% у 1995 р. і 16,12% у 1996 р. (Додатки 4, 5). Серед основних товарів цієї підгрупи – машини, устаткування, механізми, електротехнічне устаткування, відтворювальна апаратура, телеапаратура тощо.

Найбільш представницькими товарами в цій товарній групі експорту є машини та устаткування (турбіни, двигуни турбореактивні та внутрішнього згорання, насоси, прокатні стани, металорізальні верстати та багато інших виробів), частка яких у загальному обсязі експорту до Росії складала 12,69% у 1994 р., 11,07% у 1995 р. і 10,9% у 1996 р. (Додаток 6).

Електричні машини та устаткування протягом зазначеного періоду також були найбільш представницькими товарами українського експорту до Росії. До цієї групи товарів належать насамперед електричні двигуни та генератори, електрогенераторні установки, електричні трансформатори, електричні акумулятори, телефонні апарати, електрична апаратура та багато інших товарів. Частка цієї групи товарів у загальному обсязі експорту до Росії становила у 1994 р. – 6,18%, у 1995 р. – 4,98% і у 1996 р. – 5,21% (додаток 6).

Упродовж 1994-1996 рр. Російська Федерація продовжувала залишатись найбільшим ринком збуту товарів харчової промисловості України. Частка цієї підгрупи товарів у товарній структурі експорту до Російської Федерації становила 14,1% у 1994 р., 20,2% у 1995 р. і 16,2% у 1996 р. (додатки 4,5). Основними експортоспроможними товарами цієї товарної підгрупи на російському ринку є цукор, вироби з м’яса та риби, етиловий спирт, продукція борошномельного виробництва, алкогольні та безалкогольні напої, тютюн тощо. Найбільш представницьким серед товарів харчової промисловості є цукор, частка якого в загальному обсязі експорту становила 5,4% у 1994 р., 11,6% у 1995 р. і 8,8% у 1996 р. (додаток 6).

Практично на одному рівні протягом 1994-1996 рр. залишалась в загальному обсязі експорту вітчизняних товарів до Росії частка продукції агропромислового комплексу України, яка складала 6,14% у 1994 р., 7,4% у 1995 р. і 7,12% у 1996 р. (додатки 4,5). Це в основному – живі тварини, м’ясо та харчові субпродукти, риба і рибопродукти, молоко, молочні продукти та яйця, інші продукти тваринного походження.

Найбільш представницьким товаром цієї товарної підгрупи була яловичина морожена, обсяги експорту якої в 1994-1996 рр. зросли з 166 млн дол. США у 1994 р. до 263,1 млн дол. у 1996 р. Частка цього товару в загальному обсязі експорту становила 3,57% у 1994 р., 3,72% у 1995 р. і 4,76% у 1996 р. (додаток 6).

Констатуючи сталий попит російського ринку на продукцію агропромислового комплексу, слід однак зауважити, що збут на зовнішньому ринку живих тварин та продуктів тваринництва і рослинництва, шкіри, хутра призводить водночас до оголення вітчизняного ринку і стимулює зростання внутрішніх цін на них. Сировина стає дедалі більш недосяжною для українських виробників, а зростаюче проникнення на внутрішній ринок продукції іноземних фірм, виготовленої з української сировини і напівфабрикатів, прискорює деградацію вітчизняної переробної промисловості, темпи спаду виробництва в якій у 2-3 рази перевищують відповідні показники сировинних галузей.

У 1994-1996 рр. продовжувала користуватись попитом на російському ринку продукція хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості. В загальному обсязі експорту до Росії частка цієї товарної групи була в 1994 р. – 7,47%, у 1995 р. – 9,34% і у 1996 р. – 9% (додаток 5). Структура цієї підгрупи товарів складалася в основному з продуктів неорганічної хімії, органічних хімічних з’єднань, фармацевтичних продуктів (включаючи медикаменти, добрива, дубильні екстракти і барвники, ефірні масла та есенції, миючі засоби, білкові речовини тощо).

Найбільш представницькими товарами в структурі цієї групи були продукти неорганічної хімії (сірчана та азотна кислоти, штучний корунд, сульфіти, нітрити і нітрати, оксиди та гідроксиди хрому, заліза, кобальту та інші товари). Частка продуктів неорганічної хімії становила 1,9% у 1994 р., 4,7% у 1995 р. і 4,7% у 1996 р. (Додаток 6).

Частка фармацевтичних продуктів та дубильних екстрактів і барвників у загальному обсязі експорту до Росії в 1994-1996 рр. залишалася практично на одному рівні (відповідно 0,7% і 1,1% у 1994 р. та 1% і 0,8% у 1996 р.).

У той же час значно зменшилися обсяги експорту до Росії органічних хімічних з’єднань – з 100,5 млн дол. США у 1994 р. (2,16% загального обсягу експорту) до 42,5 млн дол. у 1996 р. (0,77%).

Серед найбільш представницьких товарів продукції хімічної та пов’язаних з нею галузей промисловості – каучук та гумові вироби, частка яких у загальному обсязі експорту поступово зростала протягом 1994-1996 рр.

В цілому по товарній групі, що об’єднує продукцію хімічної промисловості, відбувається постійне скорочення обсягів експорту до Росії, тобто цей сектор є одним з найбільш потерпілих. Україна практично втратила російський ринок збуту калійних та азотних добрив, різко зменшилися обсяги експорту до Росії сірчаної кислоти, кальцинованої та каустичної соди, фосфатних добрив та інших товарів хімічної промисловості. До 1994 р. стабільнішими були позиції українських експортерів на російському ринку пластмас та синтетичних смол, оскільки на ньому зберігався попит на поліетилен, полістирол, споживчі смоли, полівінілхлорид.

Ускладнення проблеми експорту українських товарів хімічної промисловості до Російської Федерації обумовлене рядом факторів, основними серед яких є: різке скорочення попиту на хімічну продукцію промисловості, транспорту і особливо сільського господарства Росії, нестабільне забезпечення українських підприємств енергоносіями та сировиною (зокрема нафтою та стиролом), подібністю внутрішньої галузевої структури хімічної промисловості в Україні і Росії. Тому можна передбачати збереження в перспективі попиту російського ринку на вироби української малотоннажної хімії (барвники, хімічні реактиви, синтетичні пігменти, особливо чисті речовини), хлорвміщувальні продукти та ін.

У той же час посилення позицій українських експортерів на російському ринку товарів хімічної промисловості може бути забезпечене лише при докорінній перебудові вітчизняної галузі з метою створення виробництв, що не залежать від імпортної сировини та із значно меншою енергоємністю.

Після аналізу зовнішньоторговельних відносин між Україною та Росією у 1994-1996 рр. звернемося до наших торгових взаємин у 1997 р., який з повною підставою можна назвати періодом торговельної війни.

Після дискримінаційного запровадження стягнення ПДВ з товарів, що походять з України і ввозяться з Росії, тобто подвійного застосування ПДВ, у зовнішній торгівлі України і Росії спостерігався обвальний спад обсягів експортно-імпортних операцій, про що наочно свідчать дані табл. 1. За 1997 р. загальний товарообмін з Росією товарами, послугами, роботами становив 15 млрд дол. США і зменшився порівняно з 1996 р. на 15,7%, або на 2,8 млрд дол. Спад, як бачимо, вельми значний.

Прочитано 2198 разів