Ви тутГоловна>>Економіка>>Кругооборот доходів і продуктів – Реферат

Кругооборот доходів і продуктів – Реферат

Оцініть матеріал!
(1 Голосувати)
Скачати безкоштовно:

Кругооборот доходів і продуктів – Реферат

  • 1. Валовий національний продукт і валовий національний дохід та їх утворення
  • 2. Кругооборот доходів і продуктів в простій економічній системі - при рівності експорту і імпорту
  • 3. Умови збалансованості та рівності валового національного доходу та валового національного продукту

 

 1. Валовий національний продукт і валовий національний дохід та їх утворення

Основним показником   економічного   стану суспільства являється обсяг валового національного продукту (ВНП),  який являє собою ринкову цінність всіх кінцевих продуктів і послуг, вироблених  в  сфері  бізнесу на протязі  року  і  реалізованих  для кінцевого використання,   включаючи   інвестиції на заміщення   зносу (амортизацію)   і  розширення капіталу.

Кінцевими  продуктами  являються товари і  послуги, які купуються  для кінцевого (остаточного)   використання,  а не для перепродажу  чи дальшої  обробки  або переробки. Товари і  послуги,    які  купуються для  подальшої обробки   чи  переробки,   або  для перепродажу,   відносяться до  проміжних   продуктів. У  ВНП не  включаються   продажі проміжних продуктів,  так як всі проміжні  угоди, які мали місце, уже входять у вартість кінцевих продуктів. Включення проміжних продуктів у ВНП означало б подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП.

ВНП без включення амортизації називається  чистим національним продуктом (ЧНП) як вираження доданої цінності (валового  доходу). Валовим  доходом фірми являється різниця між виручкою  від реалізації  продукції  і  вартістю використаних   сировини  і  матеріалів, придбаних у постачальників.

Утворення  ЧНП можна  показати  на слідуючому  гіпотетичному  прикладі (табл. 2.1). Нехай, наприклад, процес виробництва і реалізації хліба включає в себе 5 стадій. На кожній стадії різниця  між  вартістю продукції,  яка реалізована,   і  виплаченими   за  матеріали   і продукцію сумами  і являє собою валовий дохід, який розподіляється  на заробітну плату і прибуток. Валовий  дохід, створений  на всіх 5-ти стадіях, і являє собою цінність  хліба як кінцевого продукту.

Сума доданих цінностей, створених у  сфері   бізнесу в  цілому в  суспільстві, з включенням амортизації, і являється ВНП.

ВНП виражає цінність продукції бізнесу і визначає його сукупний дохід від реалізації товарів населенню С, державі G, чистого експорту X як різниці між експортом Е і імпортом М, а також інвестиції в бізнес I (розділ III табл. 2.2): ВНП= С+G+I+X.

 Формування чистого національного продукту

Таблиця 2.1.

Виробляючи ВНП, бізнес, з другої сторони, формує також валовий національний дохід (ВHД), так як витрати бізнесу являються  доходами споживачів  у вигляді плати за ресурси, які використовує бізнес (розділ І табл.2.2). ВНД виражає суму доходів власників ресурсів, затрачуваних  на виробництво  продукції  бізнесу. ВНД за мінусом  амортизації називається

 

чистим національним доходом. ВНД перерозподіляється між населенням, урядом і бізнесом, забезпечуючи  покриття відповідних  витрат  і фінансування інвестицій.  Структура  ВНД як потоку розподілених доходів споживачів (в тому числі і бізнесу, в доходи якого входить плата за надавані ним у використання ресурси) і уряду виражається як ВНД=С + Т + S, де С - витрати населення на споживання, S - заощадження, Т - податки (розділ II табл. 2.2).

 

2. Кругооборот доходів і продуктів в простій економічній системі - при рівності експорту і імпорту

Реалізація ВНП і перерозподіл ВНД між населенням, урядом і бізнесом відбувається на відповідних ринках. Товари С виробляються бізнесом,  потім поступають на ринок продуктів і послуг  і купуються  споживачами.  Витрати уряду G включають, з однієї сторони, оплату праці працівників державних установ і служб, на яку купуються  товари на ринку, і з другої сторони - фінансування державних замовлень  бізнесові  на виробництво продукції і послуг загальнодержавного значення.

Крім  того, держава  здійснює  і так звані трансфертні  платежі, тобто платежі,  які не являються  платою за які-небудь  поточні  трудові  послуги  - державні пенсії, допомога  по безробіттю і низькооплачуваним особам. Уряд також погашає внутрішні позики у населення і виплачує по них відсотки.  Джерелом урядових виплат є податки і позики, здійснювані на фінансових  ринках  шляхом  продажу  цінних  паперів  як фінансовим  посередникам,  так і населенню, за рахунок заощаджень споживачів.

Складовою  частиною доходів  бізнесу є експорт Е за вирахуванням  імпорту М, тобто чистий експорт X,   як  результуюче   сальдо зовнішньоекономічної   діяльності. Експорт збільшує доходи бізнесу, так як це той же продаж  продуктів  і послуг,  тільки зарубіжним споживачам. Імпорт же зменшує доходи бізнесу, так як на суму імпорту купуються товари за рубежем, а не у вітчизняних виробників. Крім експорту і імпорту, існують також міжнародні фінансові операції інших видів : позики і кредити, купівля  і продаж реальних і фінансових активів. Наприклад,  американська   фірма  купує цінні папери,  випущені  урядом  України, здійснюючи  оплату в доларах.  Тоді долари  течуть в економіку  України,  тобто має місце притік капіталу. Це ж саме буде мати місце і тоді, коли українська  фірма позичить грошову суму в доларах в одному з американських банків. За рахунок цих коштів  українська фірма може оплатити імпорт товарів з Америки.

Таблиця 2.2.

Формування валового національного продукту та валового національного доходу (дані

гіпотетичні)

При здійсненні зворотніх процесів буде мати місце відтік капіталу з країни.

Звідси випливає, що країна   може імпортувати   більше, ніж  експортувати.   Тобто, здійснювати політику чистого імпорту, якщо в цей же самий час буде мати місце реальний чистий  притік  капіталу,  тобто такий притік  капіталу,  який по величині  перевищує  його відтік. Подібна ж ситуація буде мати місце і тоді, коли країна позичає за кордоном більше засобів, ніж іноземні господарчі суб'єкти позичаюсь у неї, або коли країна продає за кордон більше активів, ніж купує.

З іншої сторони, країна може експортувати більше, ніж імпортувати,  якщо одночасно має місце чистий  відтік капіталу,  тобто коли відтік капіталу перевищує  притік його. Така ситуація буде і тоді, якщо країна видає іноземним займачам більше кредитів, ніж сама бере в інших країнах. Таким чином, в економічній системі, яка характеризується наявністю чистого експорту,  повинен  спостерігатись  чистий відтік капіталу,  а сама така країна  становиться постачальником інвестицій для іноземних держав.

В  склад ВНП входять і  інвестиції  I  як капіталовкладення   фірм  у виробництво.  Є інвестиції  в основний  капітал  і в товарно-матеріальні  запаси. Інвестиції  підрозділяються також на чисті і  валові. Під чистими  інвестиціями   розуміють   витрати  для збільшення загальної величини капіталу. У валові інвестиції входять інвестиції чисті плюс інвестиції для відновлення капіталу.

Джерелом інвестицій   є  збереження  споживачів. Збереження  залучаються   шляхом продажу   фірмами   акцій  і  облігацій, використання   коштів  фінансових   посередників: банків,страхових компаній і ін.

В табл. 2.2 представлений числовий приклад балансу макро-економічних  потоків  при нульовому зовнішньоекономічному сальдо.  ВНП представлений як сума доходів бізнесу, а ВНД - як сума доходів споживачів.

Приймемо,  що на податок  року  загальний  капітал  бізнесу становив  200  грошових одиниць, в тому числі 100 одиниць - позичений капітал, і 100 одиниць - власний капітал. На протязі року ВНП або вартість його виробленої продукції складає 100 одиниць. Весь капітал бізнесу  матеріалізований в основних  фондах бізнесу  вартістю  200 одиниць,  а матеріальні запаси за рік не змінились. Знос основних фондів за рік становить 10% їх вартості, тобто 20 одиниць,  з них 10 одиниць  - амортизація власних  основних  засобів. Дані 10 одиниць  як створений амортизаційний   фонд   залишаються    в  розпорядженні   власників бізнесу як споживачів (пункт 6, колонка І табл, 2.2).

Інші 10  одиниць зносу на  матеріалізований    позичений   капітал виступають як повернення  бізнесом інвестиційних  позик (пункт 7,  колонка І  табл. 2.2).  Відсоток по інвестиційних  позиках  становить  5.  Йому дорівнює  також відсоток на власний  капітал бізнесу.

В   результаті функціонування   бізнесу споживачі одержують   за  надані ними в розпорядження  бізнесу фактори  і позики  сукупний  дохід в обсязі 100 одиниць.  З них 40 одиниць становить  заробітна  плата  найманих працівників;  15 одиниць  - рента; 10 одиниць

амортизації власного капіталу і 5 одиниць як відсотки за нього поступають власникам бізнесу; 10 одиниць амортизації  позиченого  матеріалізованого  капіталу  і 5 одиниць  як відсотки за нього поступають власникам заощаджень; 15 одиниць доходу виплачується власникам бізнесу як підприємницький прибуток.

З одержаних доходів  у вигляді заробітної плати, ренти, процентів, підприємницького прибутку споживачі  сплачують  податки  Т  -  20 одиниць.  З 80-ти одиниць  доходу, який залишається   після сплати податків, 5/8  його  або  50  одиниць використовується   для придбання життєвих  засобів С, з них 30 - на купівлю продукції і бізнесу, 20 одиниці – на імпорт М, а 3/8 або 30 одиниць направляється в заощадження S.

Нехай     в    збереження  знову   поступають  10    одиниць  повернених бізнесом інвестиційних  позик у  формі  купівлі населенням  державних   цінних паперів.  Ця сума виступить як позики державі L.

Далі 10 одиниць амортизаційних відрахувань  на власний капітал бізнесу разом з 10 одиницями підприємницького прибутку направляються  у формі валових інвестицій I = 20 на оплату закуповуваних  бізнесом  основних засобів. Так як на протязі року із сфери бізнесу вибуло  20 одиниць  фондів,  то загальний капітал  бізнесу  не змінився - 200 одиниць.  Але змінилась структура капіталу, тепер на кінець року позичений капітал становить 90 одиниць, а власний капітал власників бізнесу виріс і становить 110 одиниць.

Витрати  уряду  на закупівлю  товарів у бізнесу дорівнюють  30  одиниць.  Джерелом урядових  витрат  20 одиниць  суми податків  і 10 одиниць  позик державі  населенням,  які будуть використані для покриття дефіциту бюджету.

Величини імпорту і експорту товарів однакові і становлять по 20 одиниць. Це означає,

що  ті  суми,  які  витрачаються   на  придбання   споживачами зарубіжних товарів   на

зовнішньому  ринку, практично повертаються  бізнесові  за рахунок продажу експортованої

продукції на тому ж ринку. В результаті  чистий експорт дорівнює  нулю і зовнішній  борг,

якщо він існує, не змінюється.

Обсяг валового національного  продукту  в  100  одиниць  дорівнює  обсягу валового національного доходу в 100 одиниць при відповідному  балансі кругових  потоків  товарів  і грошей:              С + G + I + Х = С + Т + S.

 

3. Умови збалансованості та рівності валового національного доходу та валового національного продукту

 Зв'язок між ВНП і ВНД реалізується в процесі взаємодії між сукупною пропозицією і сукупним   попитом. Національний  продукт   як  сумарна вартість всіх  товарів  і  послуг, вироблених в економічній  системі, і являє собою сукупну пропозицію.  Ціннісна ж оцінка сумарного обсягу  закупок всіх   знову  вироблених    товарів  і   послуг,  запланованих споживачами, являє собою сукупний попит.

Економічна  система знаходиться  в  стані рівноваги,  якщо величина  запланованих витрат  споживачів (сукупний попит)  дорівнює    національному   продуктові    (сукупна пропозиція). Однак незалежно від того, знаходиться економічна система в стані рівноваги чи ні, національний  продукт,  який включає як заплановані,  так і  незаплановані  інвестиції, завжди дорівнює величині національного доходу.

Уявимо,  що існує економічна система,  в якій виробляється  тільки  три види товарів: яблука, радіоприймачі і фрезерні станки.  Підприємці планують виробити за рік яблук на 30 тис.гр.од., радіоприймачів - також на 30 тис.гр.од., а фрезерних станків - на 40 тис.гр.од. При виконанні цих планів національний продукт /сукупна пропозиція/ становитеме 100 тис.гр.од.

Споживачі  також  планують  купити яблук і радіоприймачів відповідно  на суми по 30 тис.гр.од., а  фірми, які виробляють  радіоприймачі,  планують  закупити фрезерні станки  на суму 40 тис.гр.од. за рік, щоб розширити виробництво радіоприймачів.  Звідси  заплановані сумарні  витрати  на споживання  становлять  60 тис.гр.од., планові  інвестиції  в  основний капітал  – 40 тис.гр.од.,  при відсутності  інвестицій  в товарно-матеріальні запаси,  а сумарні заплановані витрати (сукупний попит) становлять  100 тис.гр.од.  Сукупний попит і сукупна пропозиція рівні, а економічна система збалансована.

Але це лише бажаний стан рівноваги.  А в реальному житті сукупний попит і сукупна пропозиція  практично  ніколи  так точно не співпадають,  бо фактично  не співпадають  між собою плани продавців і покупців.

Наприклад, у нашому випадку споживачі  намірені фактично купити яблук лише на 25 тис.гр.од.,  а фірми купують  інвестиційні  товари  (фрезерні  станки)  лише на 35 тис.гр.од. Після реалізації в таких обсягах виявиться, що всі радіоприймачі продані, а яблука на суму 5 тис.гр.од. і станки вартістю 5 тис.гр.од. не знайдуть покупців.  Дані товари накопичаться  у формі  товарно-матеріальних   запасів на складах виробників   і  являться, по  суті, незапланованими інвестиціями в товарно-матеріальні запаси.

Тепер виявилось,  що сукупна  пропозиція  і сукупний  попит не знаходяться  у стані рівноваги і має місце незаплановане накопичення товарно-матеріальних запасів.

Для того, щоб стимулювати збут, фірми можуть  знизити ціни на свої товари. В такому випадку  обсяг сукупних  попиту і  сукупної  пропозиції  в  номінальному  виразі (тобто в поточних цінах на товари і послуги) скоротиться.

Якщо ж  фірми   скоротять ще й  випуск продукції,  то  величина  кругового   потоку зменшиться як в реальному виразі, так і в но-мінальному.

Але може трапитися  і так, що величина  сукупного  попиту  перевищить  величину сукупної пропозиції. Наприклад, споживачі вирішать закупити яблук на суму 35 тис.гр.од., а фірми фрезерних станків  - на 45 тис.гр.од.  При цьому обсяг попиту перевищить величину поточного обсягу виробництва   на  10  тис.гр.од. Наслідком цього буде незаплановане наднормативне  скорочення  товарно-матеріальних  запасів, так як фірми  для забезпечення попиту  будуть використовувати  запаси як яблук, так і  фрезерних  станків. Якщо фірми спробують   зупинити  процес  вичерпання  запасів, підвищивши  ціни на продукцію,  то величина кругового потоку збільшиться в номінальному виразі. Якщо ж фірми до того ще й розширять виробництво,  то велинина кругового потоку збільшиться як в реальному, так і в номінальному виразі.

Таким   чином,  неплановані інвестиції  в    товарно-матеріальні        запаси   відіграють балансуючу   роль   у  взаємодії між  національним   продуктом   (сукупною пропозицією)   і національним доходом (сукупним попитом), між якими завжди зберігається рівність.

Тепер цю рівність також можна представити в слідуючому вигляді: ВНП = ВНД або С+ G + I +Х = С + Т + S  або: Валовий національний продукт = Витрати на споживання + Дер-жавні закупки + Витрати на інвестиції + Чистий експорт = Споживання + +Збереження +Податки = Національний дохід.

Ця рівність  зберігається  і при ненульовому  зовнішньому  сальдо. Якщо, наприклад, експорт перевищує імпорт,  тобто якщо зовнішнє сальдо  позитивне, то це збільшує доходи бізнесу від реалізації товарів  за рубежем.  При цьому зростають  заощадження  споживачів, надлишок яких не використовується  у внутрішньому обороті  країни. Цей надлишок через фінансову систему надається у вигляді позик іноземним партнерам. За рахунок даних позик зарубіжні  партнери оплачують  чистий  експорт,  який  для них являється  імпортом.  На цю суму оплати зростає зовнішня заборгованість іноземних партнерів або зменшується зовнішня заборгованість країни-експортеру.

Якщо ж імпорт  перевищує  експорт,  тобто зовнішнє  сальдо від'ємне, то це веде до зниження доходів бізнесу, так як при цьому на дану суму - X населення,  уряд і сам бізнес закуповують  товари за рубежем, а не у вітчизняного бізнесу. ВHД становиться недостатньо для фінансування витрат С + S + Т. Країна змушена або збільшити свій зовнішній борг, або зменшувати   заборгованість    її  зарубіжних   партнерів.   Таким чином, в  обох  випадках ненульового  сальдо  збалансованість  економіки як витрат і доходів досягається  за рахунок зміни зовнішньої заборгованості.

Таке  регулювання  збалансованості   досягається, коли кількість грошей в  обігу з урахуванням швидкості  їх обороту  відповідає  валовому  національному продуктові  і курс національної  валюти залишається   незмінним.  Інакше, наприклад,  при позитивному  зов- нішньоекономічному  сальдо  зовнішньоторговий  надлишок привів  би до підвищення  курсу національної   валюти.    При    цьому  імпортовані   товари виявились    би       дешевшими,           а експортовані  -  дорожчими  для зарубіжних  споживачів,  так як тепер за іноземні  товари прийшлось  би платити  менші  ціни в національній  валюті, обміняній  по вищому курсу,  а  зарубіжні покупці платили б за товари по фактично вищих в їх грошах цінах. Це привело б до зниження  експорту  і досягнення  збалансованості.  Але при цьому зменшився  б ВНП, доходи споживачів,  а  також і  імпорт, погіршилися  б  результати  зовнішньоекономічної діяльності. Для забезпечення  необхідної   кількості грошей  в  обігу, підтримання   курсу національної   валюти і  збалансованості   економіки держава через Центральний   банк і банківську систему в цілому проводить стабілізаційну грошово-кредитну політику, суть якої буде розглянуто при дальшому викладі

Прочитано 3467 разів