Кругооборот доходів і продуктів – Реферат

• 1. Валовий національний продукт і валовий національний дохід та їх утворення
• 2. Кругооборот доходів і продуктів в простій економічній системі - при рівності експорту і імпорту
• 3. Умови збалансованості та рівності валового національного доходу та валового національного продукту

 

 1. Валовий національний продукт і валовий національний дохід та їх утворення

Основним показником   економічного   стану суспільства являється обсяг валового національного продукту (ВНП),  який являє собою ринкову цінність всіх кінцевих продуктів і послуг, вироблених  в  сфері  бізнесу на протязі  року  і  реалізованих  для кінцевого використання,   включаючи   інвестиції на заміщення   зносу (амортизацію)   і  розширення капіталу.

Кінцевими  продуктами  являються товари і  послуги, які купуються  для кінцевого (остаточного)   використання,  а не для перепродажу  чи дальшої  обробки  або переробки. Товари і  послуги,    які  купуються для  подальшої обробки   чи  переробки,   або  для перепродажу,   відносяться до  проміжних   продуктів. У  ВНП не  включаються   продажі проміжних продуктів,  так як всі проміжні  угоди, які мали місце, уже входять у вартість кінцевих продуктів. Включення проміжних продуктів у ВНП означало б подвійний рахунок і завищену оцінку ВНП.

ВНП без включення амортизації називається  чистим національним продуктом (ЧНП) як вираження доданої цінності (валового  доходу). Валовим  доходом фірми являється різниця між виручкою  від реалізації  продукції  і  вартістю використаних   сировини  і  матеріалів, придбаних у постачальників.

Утворення  ЧНП можна  показати  на слідуючому  гіпотетичному  прикладі (табл. 2.1). Нехай, наприклад, процес виробництва і реалізації хліба включає в себе 5 стадій. На кожній стадії різниця  між  вартістю продукції,  яка реалізована,   і  виплаченими   за  матеріали   і продукцію сумами  і являє собою валовий дохід, який розподіляється  на заробітну плату і прибуток. Валовий  дохід, створений  на всіх 5-ти стадіях, і являє собою цінність  хліба як кінцевого продукту.

Сума доданих цінностей, створених у  сфері   бізнесу в  цілому в  суспільстві, з включенням амортизації, і являється ВНП.

ВНП виражає цінність продукції бізнесу і визначає його сукупний дохід від реалізації товарів населенню С, державі G, чистого експорту X як різниці між експортом Е і імпортом М, а також інвестиції в бізнес I (розділ III табл. 2.2): ВНП= С+G+I+X.

 Формування чистого національного продукту

Таблиця 2.1.

Виробляючи ВНП, бізнес, з другої сторони, формує також валовий національний дохід (ВHД), так як витрати бізнесу являються  доходами споживачів  у вигляді плати за ресурси, які використовує бізнес (розділ І табл.2.2). ВНД виражає суму доходів власників ресурсів, затрачуваних  на виробництво  продукції  бізнесу. ВНД за мінусом  амортизації називається

чистим національним доходом. ВНД перерозподіляється між населенням, урядом і бізнесом, забезпечуючи  покриття відповідних  витрат  і фінансування інвестицій.  Структура  ВНД як потоку розподілених доходів споживачів (в тому числі і бізнесу, в доходи якого входить плата за надавані ним у використання ресурси) і уряду виражається як ВНД=С + Т + S, де С - витрати населення на споживання, S - заощадження, Т - податки (розділ II табл. 2.2).

 

2. Кругооборот доходів і продуктів в простій економічній системі - при рівності експорту і імпорту

Реалізація ВНП і перерозподіл ВНД між населенням, урядом і бізнесом відбувається на відповідних ринках. Товари С виробляються бізнесом,  потім поступають на ринок продуктів і послуг  і купуються  споживачами.  Витрати уряду G включають, з однієї сторони, оплату праці працівників державних установ і служб, на яку купуються  товари на ринку, і з другої сторони - фінансування державних замовлень  бізнесові  на виробництво продукції і послуг загальнодержавного значення.

Крім  того, держава  здійснює  і так звані трансфертні  платежі, тобто платежі,  які не являються  платою за які-небудь  поточні  трудові  послуги  - державні пенсії, допомога  по безробіттю і низькооплачуваним особам. Уряд також погашає внутрішні позики у населення і виплачує по них відсотки.  Джерелом урядових виплат є податки і позики, здійснювані на фінансових  ринках  шляхом  продажу  цінних  паперів  як фінансовим  посередникам,  так і населенню, за рахунок заощаджень споживачів.

Складовою  частиною доходів  бізнесу є експорт Е за вирахуванням  імпорту М, тобто чистий експорт X,   як  результуюче   сальдо зовнішньоекономічної   діяльності. Експорт збільшує доходи бізнесу, так як це той же продаж  продуктів  і послуг,  тільки зарубіжним споживачам. Імпорт же зменшує доходи бізнесу, так як на суму імпорту купуються товари за рубежем, а не у вітчизняних виробників. Крім експорту і імпорту, існують також міжнародні фінансові операції інших видів : позики і кредити, купівля  і продаж реальних і фінансових активів. Наприклад,  американська   фірма  купує цінні папери,  випущені  урядом  України, здійснюючи  оплату в доларах.  Тоді долари  течуть в економіку  України,  тобто має місце притік капіталу. Це ж саме буде мати місце і тоді, коли українська  фірма позичить грошову суму в доларах в одному з американських банків. За рахунок цих коштів  українська фірма може оплатити імпорт товарів з Америки.

Таблиця 2.2.

Формування валового національного продукту та валового національного доходу (дані

гіпотетичні)

При здійсненні зворотніх процесів буде мати місце відтік капіталу з країни.

Звідси випливає, що країна   може імпортувати   більше, ніж  експортувати.   Тобто, здійснювати політику чистого імпорту, якщо в цей же самий час буде мати місце реальний чистий  притік  капіталу,  тобто такий притік  капіталу,  який по величині  перевищує  його відтік. Подібна ж ситуація буде мати місце і тоді, коли країна позичає за кордоном більше засобів, ніж іноземні господарчі суб'єкти позичаюсь у неї, або коли країна продає за кордон більше активів, ніж купує.

З іншої сторони, країна може експортувати більше, ніж імпортувати,  якщо одночасно має місце чистий  відтік капіталу,  тобто коли відтік капіталу перевищує  притік його. Така ситуація буде і тоді, якщо країна видає іноземним займачам більше кредитів, ніж сама бере в інших країнах. Таким чином, в економічній системі, яка характеризується наявністю чистого експорту,  повинен  спостерігатись  чистий відтік капіталу,  а сама така країна  становиться постачальником інвестицій для іноземних держав.

В  склад ВНП входять і  інвестиції  I  як капіталовкладення   фірм  у виробництво.  Є інвестиції  в основний  капітал  і в товарно-матеріальні  запаси. Інвестиції  підрозділяються також на чисті і  валові. Під чистими  інвестиціями   розуміють   витрати  для збільшення загальної величини капіталу. У валові інвестиції входять інвестиції чисті плюс інвестиції для відновлення капіталу.

Джерелом інвестицій   є  збереження  споживачів. Збереження  залучаються   шляхом продажу   фірмами   акцій  і  облігацій, використання   коштів  фінансових   посередників: банків,страхових компаній і ін.

В табл. 2.2 представлений числовий приклад балансу макро-економічних  потоків  при нульовому зовнішньоекономічному сальдо.  ВНП представлений як сума доходів бізнесу, а ВНД - як сума доходів споживачів.

Приймемо,  що на податок  року  загальний  капітал  бізнесу становив  200  грошових одиниць, в тому числі 100 одиниць - позичений капітал, і 100 одиниць - власний капітал. На протязі року ВНП або вартість його виробленої продукції складає 100 одиниць. Весь капітал бізнесу  матеріалізований в основних  фондах бізнесу  вартістю  200 одиниць,  а матеріальні запаси за рік не змінились. Знос основних фондів за рік становить 10% їх вартості, тобто 20 одиниць,  з них 10 одиниць  - амортизація власних  основних  засобів. Дані 10 одиниць  як створений амортизаційний   фонд   залишаються    в  розпорядженні   власників бізнесу як споживачів (пункт 6, колонка І табл, 2.2).

Інші 10  одиниць зносу на  матеріалізований    позичений   капітал виступають як повернення  бізнесом інвестиційних  позик (пункт 7,  колонка І  табл. 2.2).  Відсоток по інвестиційних  позиках  становить  5.  Йому дорівнює  також відсоток на власний  капітал бізнесу.

В   результаті функціонування   бізнесу споживачі одержують   за  надані ними в розпорядження  бізнесу фактори  і позики  сукупний  дохід в обсязі 100 одиниць.  З них 40 одиниць становить  заробітна  плата  найманих працівників;  15 одиниць  - рента; 10 одиниць

амортизації власного капіталу і 5 одиниць як відсотки за нього поступають власникам бізнесу; 10 одиниць амортизації  позиченого  матеріалізованого  капіталу  і 5 одиниць  як відсотки за нього поступають власникам заощаджень; 15 одиниць доходу виплачується власникам бізнесу як підприємницький прибуток.

З одержаних доходів  у вигляді заробітної плати, ренти, процентів, підприємницького прибутку споживачі  сплачують  податки  Т  -  20 одиниць.  З 80-ти одиниць  доходу, який залишається   після сплати податків, 5/8  його  або  50  одиниць використовується   для придбання життєвих  засобів С, з них 30 - на купівлю продукції і бізнесу, 20 одиниці – на імпорт М, а 3/8 або 30 одиниць направляється в заощадження S.

Нехай     в    збереження  знову   поступають  10    одиниць  повернених бізнесом інвестиційних  позик у  формі  купівлі населенням  державних   цінних паперів.  Ця сума виступить як позики державі L.

Далі 10 одиниць амортизаційних відрахувань  на власний капітал бізнесу разом з 10 одиницями підприємницького прибутку направляються  у формі валових інвестицій I = 20 на оплату закуповуваних  бізнесом  основних засобів. Так як на протязі року із сфери бізнесу вибуло  20 одиниць  фондів,  то загальний капітал  бізнесу  не змінився - 200 одиниць.  Але змінилась структура капіталу, тепер на кінець року позичений капітал становить 90 одиниць, а власний капітал власників бізнесу виріс і становить 110 одиниць.

Витрати  уряду  на закупівлю  товарів у бізнесу дорівнюють  30  одиниць.  Джерелом урядових  витрат  20 одиниць  суми податків  і 10 одиниць  позик державі  населенням,  які будуть використані для покриття дефіциту бюджету.

Величини імпорту і експорту товарів однакові і становлять по 20 одиниць. Це означає,

що  ті  суми,  які  витрачаються   на  придбання   споживачами зарубіжних товарів   на

зовнішньому  ринку, практично повертаються  бізнесові  за рахунок продажу експортованої

продукції на тому ж ринку. В результаті  чистий експорт дорівнює  нулю і зовнішній  борг,

якщо він існує, не змінюється.

Обсяг валового національного  продукту  в  100  одиниць  дорівнює  обсягу валового національного доходу в 100 одиниць при відповідному  балансі кругових  потоків  товарів  і грошей:              С + G + I + Х = С + Т + S.

 

3. Умови збалансованості та рівності валового національного доходу та валового національного продукту

 Зв'язок між ВНП і ВНД реалізується в процесі взаємодії між сукупною пропозицією і сукупним   попитом. Національний  продукт   як  сумарна вартість всіх  товарів  і  послуг, вироблених в економічній  системі, і являє собою сукупну пропозицію.  Ціннісна ж оцінка сумарного обсягу  закупок всіх   знову  вироблених    товарів  і   послуг,  запланованих споживачами, являє собою сукупний попит.

Економічна  система знаходиться  в  стані рівноваги,  якщо величина  запланованих витрат  споживачів (сукупний попит)  дорівнює    національному   продуктові    (сукупна пропозиція). Однак незалежно від того, знаходиться економічна система в стані рівноваги чи ні, національний  продукт,  який включає як заплановані,  так і  незаплановані  інвестиції, завжди дорівнює величині національного доходу.

Уявимо,  що існує економічна система,  в якій виробляється  тільки  три види товарів: яблука, радіоприймачі і фрезерні станки.  Підприємці планують виробити за рік яблук на 30 тис.гр.од., радіоприймачів - також на 30 тис.гр.од., а фрезерних станків - на 40 тис.гр.од. При виконанні цих планів національний продукт /сукупна пропозиція/ становитеме 100 тис.гр.од.

Споживачі  також  планують  купити яблук і радіоприймачів відповідно  на суми по 30 тис.гр.од., а  фірми, які виробляють  радіоприймачі,  планують  закупити фрезерні станки  на суму 40 тис.гр.од. за рік, щоб розширити виробництво радіоприймачів.  Звідси  заплановані сумарні  витрати  на споживання  становлять  60 тис.гр.од., планові  інвестиції  в  основний капітал  – 40 тис.гр.од.,  при відсутності  інвестицій  в товарно-матеріальні запаси,  а сумарні заплановані витрати (сукупний попит) становлять  100 тис.гр.од.  Сукупний попит і сукупна пропозиція рівні, а економічна система збалансована.

Але це лише бажаний стан рівноваги.  А в реальному житті сукупний попит і сукупна пропозиція  практично  ніколи  так точно не співпадають,  бо фактично  не співпадають  між собою плани продавців і покупців.

Наприклад, у нашому випадку споживачі  намірені фактично купити яблук лише на 25 тис.гр.од.,  а фірми купують  інвестиційні  товари  (фрезерні  станки)  лише на 35 тис.гр.од. Після реалізації в таких обсягах виявиться, що всі радіоприймачі продані, а яблука на суму 5 тис.гр.од. і станки вартістю 5 тис.гр.од. не знайдуть покупців.  Дані товари накопичаться  у формі  товарно-матеріальних   запасів на складах виробників   і  являться, по  суті, незапланованими інвестиціями в товарно-матеріальні запаси.

Тепер виявилось,  що сукупна  пропозиція  і сукупний  попит не знаходяться  у стані рівноваги і має місце незаплановане накопичення товарно-матеріальних запасів.