Ви тутГоловна>>Економіка>>Проблеми макроекономіки: зайнятість, інфляція,економічний ріст - Реферат

Проблеми макроекономіки: зайнятість, інфляція,економічний ріст - Реферат

Оцініть матеріал!
(2 голосів)

Проблеми макроекономіки: зайнятість, інфляція,економічний ріст - Реферат

 

  • 1.Предмет і основні проблеми макроекономіки
  • 2. Економічний ріст і його фактори
  • 3. Зайнятість і безробіття
  • 4. Інфляція

  1.1. Предмет і основні проблеми макроекономіки

 На відміну від мікроекономіки, яка вивчає виробництво і ринкові відносини на рівні підприємства,  макроекономіка  вивчає  економічні  явища на народногосподарському рівні. Вона  намагається   виявити і  пояснити причини   змін  в  рості   і  розвитку   суспільного виробництва,  причини і вплив безробіття та інфляції на економіку, взаємодію  товарного і грошового  ринку, вплив міжнародних  факторів  на економічний  розвиток  і т.д. Вивчення принципів і закономірностей макроекономічного розвитку дає можливість  краще зрозуміти ринковий механізм функціонування економіки в цілому як на мікро-, так і на макрорівні.

Конкретними основними економічними проблемами,    що   вивчаються макроекономікою, являються зайнятість, інфляція і економічний ріст. Вирішальне значення даних проблем в економіці випливає з того, що ідеальним є той розвиток, при якому досяга- ється   стійке  безперервне зростання    валового  національного продукту    і   валового національного доходу  при повному використанні ресурсів,  в тому числі і трудових, і при стабільному стані грошової системи.

Але в  реальному  житті шлях економічного  розвитку  не являється ідеальним.  Він проходить з коливаннями, з чергуванням підйомів  і спадів, характеризується  періодичним безробіттям та інфляцією. В зв'язку з цим перед макроекономікою як наукою стоїть завдання обгрунтування можливостей  і способів державного  регулювання  розвитку  економіки  для забезпечення  його оптимальності.  В  цьому  питанні в позиціях  різних  макроеконо-мічних шкіл є більш чи менш принципові відмінності.

 1.2. Економічний ріст і його фактори

 В  історії розвитку  людського суспільства має місце постійний  ріст   економіки. Загальним показником рівня економічного росту являється  величина і розмір ВНП і ВНД на душу населення.

Але, як було відмічено вище, економічний ріст здійснюється нерівномірно (рис. 1.1).

 Рис. 1.1. Економічне коливання

 При загальній  тенденції  росту  кожне з окремих  коливань  характеризується  спадом, нижньою точкою спаду, підйомом і піком росту. Як правило, спади економічної активності і виробництва ведуть до серйозного безробіття, а піки - до повної зайнятості і інфляції.

Загальними    причинами         економічних  коливань  являються  рівень      забезпечення виробництва ресурсами, стан технології, запровадження нововведень та капіталовкладень. Загальну  уяву про взаємодію факторів  економічного   росту  дає крива  виробничих можливостей (рис. 1.2).

Інвестиційні товари

Дана крива відображає  кількісні  варіанти випуску  різноманітної продукції,  яка може бути вироблена на основі певних конкретних ресурсів та наявної технології. Кожна точка на даній кривій  визначає  максимальну  кількість виробництва  інвестиційних  та споживчих товарів.  При цьому  при виробництві  в суспільстві  більшої кількості  інвестиційних товарів зменшиться виробництво товарів споживчих і навпаки.

При зростанні кількості і якості ресурсів і більш продуктивного їх використання крива АВ зміститься  вправо в напрямку до кривої СД, тобто буде мати місце економічний ріст. Але  можливості економічного росту   визначаються не  лише  пропозицією   факторів виробництва  і технічним прогресом,  а й попитом  на товари, тобто загальними  витратами суспільства.  При зменшенні загальних витрат знижується  рівень виробництва, зайнятості  і доходів. Приріст  виробничого  потенціалу  може бути повністю реалізований  лише при повній зайнятості і ефективному використанні додаткових ресурсів.  При цьому слід мати на увазі: коли в економіці  досягається  повна зайнятість  при незмінних ресурсах  і технічному прогресі, то реальний обсяг продукції більше не зростає, а додаткові витрати ведуть лише до зростання цін.

Практично  в економіці  постійно  існує розрив  між потенціальним  і реальним  ВНП і точка, якою  характеризується   стан  економіки, лежить вліво  від  кривої   виробничих

можливостей.   Завдання  регулювання  економіки  заключаеться   в тому, щоб забезпечувати мінімальний   розрив   між  потенціальним  і  реальним   ВНП шляхом забезпечення  повної зайнятості.  При її досягненні подальший ріст повинен забезпечуватись  за рахунок створенняумов для росту потенційного ВНП на основі залучення більшого обсягу ресурсів  і їх більш продуктивного використання при обмеженні інфляційних процесів.

 1.3. Зайнятість і безробіття

 Необхідно  відмітити,  що між економічним  ростом  і  зайнятістю  немає жорсткого прямого  зв'язку. Економічні  коливання  ведуть до росту  і падіння  зайнятості  при піках і спадах коливань. Але безробіття може не зникнути і при високому рівні економічного росту. Мало того, в реальній  дійсності  має місце зростаюче  безробіття  при посиленні  інфляції.

Звідси випливають значні труднощі при вирішенні макроекономічних проблем.

Безробіття прийнято виділяти в трьох формах: фрикційне, структурне і циклічне.

Фрикційне  безробіття   зв'язане з  тимчасовими   періодами  незайнятості   людей при переході їх з одного місця роботи на інше по різних причинах. Фрикційне безробіття – явище постійне, практично неминуче і його не можна оцінювати однозначно негативно.

Структурне  безробіття  зв'язане з  вивільненням  робочої  сили внаслідок  відмирання одних професій і появи інших з розвитком техніки і технології.  "Структурні”  безробітні не можуть зараз же одержати роботу без перепідготовки. Структурне безробіття являється теж неминучим, але більш довготривалим в порівнянні з фрикційним і створює більше проблем для  людей.  Циклічне безробіття   викликається спадами економічних коливань, при недостатності загальних або сукупних витрат. При зменшенні сукупного попиту на товари і послуги  скорочується  зайнятість  і зростає  безробіття.  Наприклад, під час світової еконо- мічної кризи 1929-1933 р.р. циклічне безробіття досягло примірно 25%.

Необхідно  розрізняти визначення зайнятого  і безробітного від понять "працюючий”  і "непрацюючий".   Наприклад,   до  категорії   зайнятих не  належать працюючі люди, які займаються веденням домашнього  господарства   і  доглядом за  дітьми, якщо вони не одержують  грошової винагороди за свою працю. В число зайнятих не включаються також діти у віці до 16 років, незалежно від того, одержують вони грошову плату за свою працю чи працюють бесплатно в сім'ях чи на підприємствах.

До безробітних відносяться також тимчасово звільнені з роботи люди, діяльність яких на попередній роботі буде відновлена. Однак безробітними не вважаються відсутні на робо- чому місці в зв'язку з  хворобою,  поганою  погодою,  трудовими  конфліктами. Працюючі неповний робочий тиждень також вважаються  зайнятими - їх називають частково зайнятими.

В категорію безробітних не попадають люди, які на протязі останніх 6 місяців активно шукали роботу, але втратили надію її знайти і припинили пошуки.

Необхідно  відмітити,  що повна  зайнятість  не означає відсутності  безробіття.  Повна зайнятість означає відсутність  циклічного безробіття при наявності безробіття фрикційного і структурного.  Рівень  безробіття  при повній зайнятості називають  також  природним рівнем безробіття.

З розвитком  економіки природний рівень безробіття  підвищується.  Коли в 1940-1960 р.р. природним вважався  4%-ний  рівень  безробіття,  то в даний  час - 5-6%-ний. Реальний обсяг ВНП, який економіка  спроможна  виробити  при природному  рівні  безробіття  при повному використанні   ресурсів,    називається виробничим   потенціалом економіки. У відповідності із законом Оукена, один відсоток приросту безробіття зверх природного рівня веде до зменшення виробництва ВНП на 2,5 відсотка.

 1.4. Інфляція

 Як відомо,  інфляція виникає при перевищенні кількості грошей над вартістю  товарів  і виражається в рості цін. Але через механізм ціноутворення здійснюється взаємозв'язок  між економічним ростом, зайнятістю і інфляцією.

Коли  виробництво    знаходиться на  стадії  спаду  при  значному безробітті,   то економічний ріст  може бути забезпечений  без збільшення  витрат на одиницю продукції  і підвищення  цін. Це пов'язано з тим, що при високій  конкуренції  на ринку праці не буде зростати заробітна плата як основний елемент виробничих затрат.

По мірі наближення економіки  до стану повної зайнятості і зменшення забезпечення ресурсами, в тому числі і трудовими,  будуть  зростати затрати, в тому числі і на заробітну плату, підвищуватимуться ціни і посилюватиметься інфляція.

При досягненні повної (природного рівня) зайнятості мож-ливостей  росту виробництва не  буде і  зростання   попиту при цьому ще  більше посилить інфляцію.   Інфляція,   яка обумовлюється  зростанням попиту, називається інфляцією попиту. Сильна інфляція зменшує реальні  доходи, попит на товари, а  тим самим зумовлює падіння  виробництва.   Однак

вважається,  що в процесі  розвитку  економіки,  наближення її до потенціальне  можливого рівня виробництва і повної зайнятості помірна інфляція необхідна.

При зростанні  витрат виробництва  може виникнути   інфляція  затрат (інфляція пропозиції). Наприклад,   економіка може  знаходитись   в  стані  повної зайнятості при стабільних  цінах, тобто при рівновазі  між попитом  і рівнем  виробництва.  Але коли при цьому по тих чи інших причинах  зростуть   витрати  виробництва  -  наприклад,  внаслідок здорожання матеріальних ресурсів,  то вартість  продукції і ціни виробників  зростуть  і при невідповідному  попиті  створений  ВНП не весь буде реалізований,  що приведе  до спаду виробництва і зростання безробіття.

Інфляційна ситуація,  при якій поряд із значним зростанням цін має місце глибокий спад виробництва і безробіття, називається стагфляцією.

Становище  стагфляції  було характерним  для економіки  розвинутих  країн  заходу в

1973-1975 р.р., коли розвинулась енергетична криза. Подібна ситуація склалась  сьогодні і в

економіці України.

При стагфляції  необхідно   здійснити  структурну  перебудову  виробництва,  знизити енергозатрати,  підвищити  продуктивність  праці на основі ресурсозберігаючих технологій. При  неприйнятті  протиінфляційних  мір швидкий ріст  цін на ресурси  і неконтрольований ріст  зарплати  може привести  до гіперінфляції  (неконтрольованої   надзвичайно   швидкої інфляції).   При цьому підприємствам   невигідно вкладати гроші   у  виробництво,   вони затримують   реалізацію продукції   в  очікуванні   росту   цін,  по-силюється спекулятивна діяльність,  гроші намагаються  вкласти  у нерухомість,  коштовності  і ін. Гроші втрачають свої функції як міра вартості,  засіб обігу і платежу.  Гіперінфляція приводить до закриття підприємств, масового безробіття, різкої поляризації суспільства і політичних потрясінь.

Якщо  інфляція характеризується  зростанням цін на товари і фактори виробництва,  то дефляції відповідає падіння більшості цін. Інфляція і дефляція викликають протилежні зміни у розподілі доходу в суспільстві.

При інфляції   боржники   одержують вигоду за  рахунок кредиторів,   а  отримувачі прибутків   -  порівняно   з  отримувачами   фіксованих   доходів, Якщо боржник   повернув

кредиторові  1000 гр.од. через рік  при рості  цін за цей період  у 2 рази, то він фактично повернув лише половину реальної купівельної спроможності,  яка була йому надана. Той, хто вклав гроші у нерухомість, звичайні акції, також отримує виграш, в той час як втрачають ре- альні доходи ті,  що живуть на заробітну  плату, пенсію, страхову ренту або відсоток. Втрачають частину своєї купівельної спроможності збереження.

У  період  дефляції  становище  змінюється   на протилежне.  Кредитори  виграють  за рахунок боржників,  а отримувачі постійних доходів - порівняно з отримувачами прибутків.

Відчують себе багатшими ті, що одержують  постійну зарплату, пенсії або відсоток.  Уряд виявить зростання реальних державних боргів.

Рівень інфляції визначається  з допомогою індексу цін. Якщо у 1987 р. індекс цін на споживчі товари був рівний  113,6,  а  в  1988  р.  -  118,3,  то  темп інфляції  для 1988р.

становитеме :

Так  зване “правило величини   70”  дозволяє швидко підрахувати   кількість років,

необхідних для подвоєння рівня цін. Потрібно лише розділити число 70 на щорічній рівень

інфляції.

В зв'язку з інфляцією необхідно  відрізняти  рівні реальної і грошової,  або номінальної

відсоткової ставки. Номінальна відсоткова ставка - це виражене у відсотках збільшення гро-

шової суми, яку одержує  кредитор. Реальна відсоткова  ставка - це виражене  у відсотках

збільшення купівельної спроможності, яке кредитор одержує від позичальника.

Так, наприклад,  для одержання  кредитором   5%  реального   прибутку  від наданої

позики  при передбачуваній  інфляції  у 6 %, йому слід встановити  номінальну відсоткову

ставку в 11 %.

 

Прочитано 4391 разів