Ви тутГоловна>>Економіка>>Планування дослідно–конструкторських робіт

Планування дослідно–конструкторських робіт

Оцініть матеріал!
(0 голосів)
Скачати безкоштовно:

Курсова робота : Планування дослідно–конструкторських робіт

Дослідно–конструкторські роботи – це складний процес, який поєднує власне конструкторські розробки з експериментальним дослідженням.

Зміст ДКР зумовлений характером об’єкта розробки, його призначенням, способом виготовлення тощо. Етапи роботи регламентуються Єдиною системою конструкторської документації (ЄСКД), яка діє в усіх галузях про-мисловості.

ДКР складаються з таких етапів:

1)      Технічне завдання;

2)      Технічна пропозиція;

3)      Ескізний проект;

4)      Технічний проект;

5)      Розробка робочої документації;

6)      Виготовлення дослідного зразка;

7)      Коректування документації і випуск першої партії;

8)      Внесення змін, затвердження і розмноження робочого проекту, його передача в відділ головного технолога.

Для прискорення конструкторської розробки використовують такі методи:

  • Уніфікація;
  • Стандартизація;
  • Перевірка виробу на технологічність;
  • Використання технічних засобів проектування;
  • Сіткове планування і управління.

 

Третя група складності

   Вироби мають, як правило, оригінальне технічне вирішення. складаються з  самостійних вузлів, число яких перевищує 10, вимагають для налагодження безпосередньої участі співробітників лабораторії, а для виготовлення – скрупульозної технологічної підготовки, мають складну електричну схему.

    Уніфіковані елементи застосовуються порівняно рідко. Високі вимоги пред’являються до монтажу виробів, в процесі проектування необхідне виготовлення макетів.

Коефіцієнт ускладнення приймається  2.

 

Перша група новизни

     Модернізація діючої техніки.

     Коефіцієнт новизни розробок 1.0

                            

Основні положення.

        

     Конструкторська підготовка виробництва складається з  наступних етапів: розробка технічного завдання на проектування; ескізне проектування; розробка технічного проекту; складання робочої документації, виготовлення дослідного зразка і його випробування.

     Технічне завдання на проектування включає призначення нової конструкції, основні параметри машин, експлуатаційні показники,

які відповідають характеру роботи, а також інші техніко-економічні показники, які визначають якість машин в експлуатації, перспективну потребу і річний випуск. 

     Ескізний проект включає розробку креслень загального вигляду машини або складальних одиниць, схем, специфікацій складальних одиниць, розрахунок основних техніко-економічних показників, строку служби.

     Технічний проект розробляється на основі ескізного проекту і передбачає уточнення креслень загального вигляду машини і її найбільш важливих складальних одиниць, а також конструкторську розробку найбільш трудомістких деталей.

     Робоча документація включає розробку певного комплекту робочих креслень, специфікацій, матеріалів, комплектуючих відомостей і інших технічних документів, копіювання і розмноження креслень, тощо. Розробка робочої документації поділяється на підготовку документації дослідного зразка; документації встановленого серійного або масового виробництва

     Дослідний зразок являє собою спроектований виріб, виконаний в натуральну величину у відповідності з вимогами креслень технічних умов і призначений для випробування, вивірки і доведення конструкції та уточнення проектної документації.           

 

 

 

Нормування робіт по технічній підготовці виробництва.

    Визначення нормативної трудомісткості дослідно-конструкторських робіт. Вихідними даними для розрахунку трудомісткості ДКР є: група складності деталі, ступінь новизни, коефіцієнт уніфікації, коректуючий коефіцієнт, який враховує додаткові вимоги.

    Норматив трудомісткості ДКР визначається по формулі

Тн1сн

     де    Тн – нормативна трудомісткість ДКР;

             Т1 – базова трудомісткість для першої групи;

             Тс – коефіцієнт, що характеризує групу складності;

             Тн – коефіцієнт, що характеризує групу новизни.

Тн = 3000*3*1= 9000 (людино-годин)

    Базова трудомісткість для третьої групи складності і першої групи новизни, прийнята за 3000 людино-годин, визначена шляхом систематизації і аналізу звітно-статистичних даних, які характеризують фактичну трудомісткість проведення ДКР.

    Для обліку впливу на трудомісткість застосування уніфікованих елементів користуються коефіцієнтом К1, величина якого визначається по формулі

К1=1 – 0,25Ку

     де     Ку – рівень стандартизації деталей, які проектуються.

К1=1- 0.25*0.48 = 0.88

    Для обліку додаткових умов, які можуть бути пред’явлені для апаратури, що створюється, передбачають введення коефіцієнта Кк. Числове значення Кк встановлюють в умовах 1,0 ÷ 1,3.

Тб = Тн1к

Тб = 9000*0,88*1,32 = 9504 (люд.-год.)

τ = 9504 / 8 = 1188 (люд.-днів)

    Одержана трудомісткість являється базою для визначення співвідношення витрат праці по стадіях ДКР, і по виконаннях.

    Для визначення трудомісткості всі роботи сіткового графіка необхідно віднести до того чи іншого етапу ДКР у відповідності з їх змістом. В пояснювальній записці проводиться розподіл робіт по етапах ДКР. Потім  виконуєм розподіл загальної трудомісткості ДКР в процентному відношенні по етапах і роботах.

    Якщо на сітковому графіку відсутній той чи інший етап (наприклад ЕП), а роботу (розробка принципової схеми) виконують на стадії ТП, то трудомісткість робіт сумують по обох етапах.

    Розподіливши трудомісткість ДКР в процентному відношенні по роботах сіткового графіка розраховують трудомісткість в людино-одиницях. На основі встановленої по нормативах трудомісткості робіт можна визначити тривалість роботи в календарних днях за формулою

Т0=(τ*к12) /R

 де     Т0 – очікувана тривалість роботи;

             t – трудомісткість роботи, люд.-дн.

             К1–коефіцієнт, який враховує додатковий час налагодження, затвердження, внесення змін до технічної документації та інші роботи, непередбачені нормативами (К1=1,3)

         К2 – коефіцієнт переведення робочих  в календарні.

К2 к р

  де   Д р – кількість робочих днів в плановому році;

         Дк – кількість календарних днів в плановому році;

          R – кількість працівників, які одночасно виконують дану роботу.

К2 = 365 / 365-104-8 = 1,44

  Для визначення заробітної плати по роботах сіткового графіка необхідно розрахувати плату виконавців, зайнятих на даній роботі за один день і помножити її на тривалість роботи.

Прочитано 3456 разів