Ви тутГоловна>>Економіка>>Ресурсний потенціал підприємства та методи визначення його ефективності

Ресурсний потенціал підприємства та методи визначення його ефективності

Оцініть матеріал!
(0 голосів)

Курсова робота: Ресурсний потенціал підприємства та методи визначення його ефективності.

 

  1. 1.       Підприємство в умовах ринкової економіки.

1.1                Поняття підприємства, мета, напрямки діяльності та правові основи функціонування підприємств.

1.2                Класифікація підприємств.

  1. 2.       Ресурсний потенціал підприємства

2.1                Характеристика трудових ресурсів

2.2                Виробничі фонди підприємства

2.3                Нематеріальні ресурси та активи підприємства

2.4                Фінансові ресурси підприємства

  1. 3.       Результати й ефективність діяльності підприємства

3.1                Продукція підприємства, її якість

3.2                Показники ефективності роботи підприємства.

 

ВСТУП

 Однієї з важливих задач, вирішенню якої в даний час має займатися держава і, у більшому ступені, самі підприємства, є задача формування нової системи прогнозування і планування розвитку територіальних комплексів, галузей, окремих підприємств, нарешті, структурних одиниць цих підприємств. На мій погляд, акцент у вирішенні цієї задачі повинний бути зміщений не убік  можливостей галузей, підприємств до виробництва товарів і послуг, що було одним з головних показників могутності потенціалу в плановій економіці, а убік  здатності задовольняти потреби і максимально враховувати інтереси всіх учасників на всіх стадіях. Крім того, більш актуальним питанням необхідно вважати не тільки здатність виробляти товари і послуги і задовольняти потреби, але і які обсяги ресурсів при цьому будуть витрачені. Для оцінки пропонується використовувати систему показників економічної та підприємницької могутності підприємства, що враховує величину накопичених ресурсів, ступінь використання потенційних можливостей. У вітчизняній практиці для оцінки економічної могутності використовувався  такий показник, як економічний потенціал господарської системи.

Наприкінці  1970-х, початку 1980-х р.р. вийшло багато публікацій по різних аспектах поняття потенціал. У більшості робіт відзначається важливість вивчення проблем оцінки потенціалу і вказується на існування значних розходжень у визначенні самого поняття потенціал, його сутності, складу і співвідношення з іншими категоріями.

В етимологічному значенні термін „потенціал” походить від латинського . У словнику іноземних слів Васюкова приводиться тлумачення терміна як міць, сила. В етимологічному словнику російської мови відзначається походження слова „потенційний” як запозиченого в 19 столітті з французької мови, де potentіel з латинського potentіalіs похідного від potens „здатний” буквально „здатний бути”. У Великій Радянській Енциклопедії приводиться визначення терміна „потенціал” як „засоби, запаси, джерела, що є в наявності і здатні бути мобілізовані, приведені в дію, використані для досягнення визначених цілей, здійснення плану; рішення якої-небудь задачі; можливості окремої особи, суспільства, держави у визначеній області”.

Широке трактування значеннєвого змісту терміна „потенціал” приведена у Великій Радянській Енциклопедії дозволяють застосувати його до різних галузей науки і діяльності людини в залежності від того, про яку силу, засоби, запаси, джерела, ресурси йде мова.

Зміст економічного потенціалу складають два компоненти: об'єктивний - сукупність трудових, нематеріальних, матеріальних і природних ресурсів, залучених і не залучених по яким-небудь причинам у виробництво; суб'єктивний - здатності працівників, колективів до використання ресурсів і створенню максимального обсягу матеріальних благ і послуг і здатності управлінського апарата підприємства, організації, галузі, господарської системи в цілому до оптимального використання наявних ресурсів.

Для оцінки економічного потенціалу використовують наступні показники:

  • чисельність населення;
  • чисельність трудових ресурсів;
  • основні виробничі і невиробничі фонди;
  • валовий суспільний продукт і національний доход;
  • обсяги мінеральних, сировинних, водяних, енергетичних і інших ресурсів;
  • обсяг продуктивних сил;
  • обсяг випуску промислової продукції;

 

Дослідження питання ресурсного потенціалу підприємства є основною метою написання даної курсової роботи.

                Курсова робота складається з трьох розділів, у яких послідовно розглядаються питання, пов’язані з формуванням ресурсного потенціалу підприємства та методам визначення його ефективності.

 1. Підприємство в умовах ринкової економіки.

1.1. Поняття підприємства, мета, напрямки діяльності та правові основи функціонування підприємств.

 

                В умовах ринкових відносин підприємство є основною ланкою всієї економіки, оскільки саме на цьому рівні створюється потрібна суспільству продукція, виявляються необхідні послуги.

Підприємство - це самостійний, організаційно відособлений  суб'єкт виробничої сфери народного господарства, який виробляє і реалізує продукцію, виконує роботи промислового характеру чи надає платні послуги.

Підприємство має конкретну назву - завод, фабрика, комбінат, шахта, майстерня і т.п.

Будь-яке підприємство є юридичною особою, має закінчену систему обліку і звітності, самостійний бухгалтерський баланс, розрахунковий і інший рахунки, печатку з власним найменуванням і товарний знак (марку).   

Головною метою (місією) створення і функціонування підприємства є одержання максимально можливого прибутку за рахунок реалізації споживачам виробленої продукції (виконаних робіт, зроблених послуг), на основі якої задовольняються соціальні й економічні запити трудового колективу і власників засобів виробництва.

На основі загальної місії підприємства формуються і встановлюються загальфірмові цілі, що визначаються інтересами власника, розмірами капіталу, ситуацією усередині підприємства, зовнішнім середовищем і повинні відповідати наступним вимогам: бути конкретними і вимірними, орієнтованими в часі, досяжними і взаємно підтримуваними.  

Кожне підприємство - це складна виробничо-економічна система з багатогранною діяльністю. Найбільше чітко виділяються напрямки, які варто віднести до головних:  

  1. комплексне вивчення ринку (маркетингова діяльність);
  2. інноваційна діяльність (науково-дослідні і дослідно-конструкторські розробки, упровадження технологічних, організаційних, управлінських і інших нововведень у виробництво);
  3. виробнича діяльність (виготовлення продукції, виконання робіт і надання послуг, розробка номенклатури й асортименту адекватних попиту на ринку);
  4. комерційна діяльність підприємства на ринку (організація і стимулювання збуту виробленої продукції, послуг, дієва реклама);
  5. матеріально-технічне забезпечення виробництва (постачання сировини, матеріалів, що комплектують вироби, забезпечення усіма видами енергії, технікою, устаткуванням, тарою, і т.д.);
  6. економічна діяльність підприємства (усі види планування, ціноутворення, облік і звітність, організація й оплата праці, аналіз господарської діяльності і т.п.);
  7. післяпродажний сервіс продукції виробничо-технічного і споживчого призначення (пусконалагоджувальні роботи, гарантійне обслуговування, забезпечення запасними частинами для ремонту і т.д.);
  8. соціальна діяльність (підтримка на належному рівні умов праці і життя трудового колективу, створення соціальної інфраструктури підприємства, що включає власні житлові будинки, столові, лікувально-оздоровчі і дитячі дошкільні установи, і т.д.)

 

Діяльність підприємства упорядковують численні юридичні акти, основними з яких є: Закон України про підприємство, статут підприємства і колективний договір, що регулює відносини трудового колективу з адміністрацією підприємства.

Закон України про підприємство визначає порядок створення, реєстрації, ліквідації і реорганізації підприємства.  

Відповідно до існуючого законодавства підприємство може створюватися: власником чи за рішенням трудового колективу; у результаті примусового поділу іншого підприємства відповідно до антимонопольного законодавства; у результаті виділення зі складу діючого підприємства одного чи декількох структурних підрозділів, а також в інших випадках.   

Підприємство включається до державного реєстру України з дня його реєстрації. Для здійснення цієї процедури необхідні заява, рішення засновника про створення, Статут і інші документи по переліку, обумовленому Кабінетом Міністрів України.   

Ліквідація і реорганізація підприємства проводиться за рішенням власника і при участі трудового колективу, або за рішенням  суду чи арбітражу, а також у випадках: визнання його банкрутом; якщо прийняте рішення про заборону діяльності підприємства; якщо рішенням суду визнані недійсними установчі документи й в інших випадках.   

Керування підприємством здійснюється відповідно до  статуту на основі сполучення прав власника і принципів самоврядування трудового колективу. Власник може делегувати свої права по керуванню підприємством раді підприємства або іншому органу, передбаченому статутом підприємства який представляє інтереси власника і трудового колективу.

Майно підприємства складають основні фонди й оборотні кошти, а також інші цінності, вартість яких відбивається в балансі підприємства. Джерелами його формування є:  

  • грошові і матеріальні внески засновників;
  • доходи від основного й іншого видів діяльності;
  • доходи від цінних паперів; кредити банків і інших кредиторів;
  •  капітальні вкладення і дотації з бюджетів;
  • надходження від роздержавлення і приватизації власності;
  • безоплатні чи благодійні внески підприємств, організацій і громадян і інші джерела.

Підприємство користується і розпоряджається майном за своїм розсудом: продає, передає безоплатно,  обмінює чи здає в оренду.  

Узагальнюючим показником фінансових результатів господарської діяльності підприємства відповідно до Закону України про підприємство є прибуток (доход), порядок використання якого визначає власник.

Підприємство самостійне визначає фонд оплати праці без обмеження його росту з боку державних органів, мінімальний розмір оплати праці найманих робітників (не може бути менше мінімальної заробітної плати, установлюваної законодавством України), установлює форми, системи і розміри оплати праці й інші види доходів працівників.

Підприємство самостійне здійснює планування діяльності і визначає перспективи розвитку, виходячи з попиту на вироблену продукцію. Основу планів складають договори, укладені зі споживачами продукції, робіт, послуг, і постачальниками матеріально-технічних ресурсів.

Підприємство реалізує свою продукцію за цінами і тарифами, установлюваними самостійно чи на договірній основі. У розрахунках із закордонними партнерами застосовуються контрактні ціни відповідно до  умов і цін світового ринку.

Питання соціального розвитку, включаючи поліпшення умов праці, життя і здоров'я членів трудового колективу і їхніх родин, вирішуються трудовим колективом за участю власника відповідно до  статуту підприємства, колективним договором і законодавчими актами України.

Держава гарантує дотримання прав і законних інтересів підприємства: забезпечує йому рівні правові й економічні умови господарювання, незалежно від форм власності; сприяє розвитку ринку і регулює його за допомогою економічних законів і стимулів, реалізує антимонопольні міри; забезпечує пільгові умови підприємствам, які впроваджують прогресивні технології та створюють нові робочі місця.

Підприємство несе відповідальність за порушення договірних зобов'язань, кредитно-розрахункової і податкової дисципліни, вимог до якості продукції, за забруднення навколишнього середовища. Підприємство повинне забезпечувати безпеку виробництва, санітарно-гігієнічні норми і вимоги по захисту здоров'я його працівників, населення і споживачів продукції.

Контроль за окремими сторонами діяльності підприємства здійснюють: державна податкова адміністрація, податкова поліція і державні органи, на які покладений нагляд за безпекою виробництва, праці, протипожежної й екологічної безпеки, інші органи, визначені законодавством України.

Підприємство діє на підставі Статуту, що затверджується власником майна, а для державних підприємств - також при участі трудового колективу.

У статуті підприємства визначаються: власник і повне найменування підприємства, його місцезнаходження, предмет і мета діяльності, органи керування і порядок їхнього формування, компетенція і повноваження трудового колективу і його виборних органів, порядок утворення майна, умови реорганізації і припинення діяльності підприємства.

У статут можуть включатися положення: про трудові відносини; про повноваження, порядок створення і структура ради підприємства; про товарний знак і ін.

Прочитано 3500 разів