Ви тутГоловна>>Анатомія та медицина>>Алкоголізм, наркоманія, віл снід як соціальні проблеми: характеристика та шляхи попередження

Алкоголізм, наркоманія, віл снід як соціальні проблеми: характеристика та шляхи попередження

Оцініть матеріал!
(3 голосів)

Реферат - Алкоголізм, наркоманія, віл снід як соціальні проблеми: характеристика та шляхи попередження

1. Пияцтво та алкоголізм як соціальне зло.

Алкоголізм - це пристрасть до алкоголю, при якій виникають виражені психічні розлади, змінюються взаємовідносини в колективі і сім’ї, спричиняється шкода суспільним і особистим інтересам людей.

Пияцтво - антисуспільна форма поведінки, яка проявляється переважно в частому і надмірному вживанні алкоголю, є передумовою хвороби, підгрунтям, на якому розвивається алкоголізм.

Пияцтво та алкоголізм мають свою давню історію. Про їх негативні властивості люди дізналися не менш ніж за 8.000 років до нашої ери. Поява керамічного посуду епохи енеоліту дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикого винограду. Алкогольні напої застосовувалися під час релігійних церемоній, їх вживання входило в обов’язок гостинності. Згадаємо "священні" пиятики в древніх греків, у німців, кельтів. Свята на честь бога Бахуса у римлян відомі як повальне пияцтво, що супроводжувалося "вакханалією".

Мудреці в усі часи неодноразово вказували на цю соціальну ваду. Відомий російський невропатолог, психіатр та психолог В.М. Бехтєрєв відзначив: "Зло, що відоме під назвою алкоголізму, має величезне державне значення, бо однозначно можна сказати, що разом з розвитком алкоголізму знижується в державі як фізична, так і розумова енергія та працездатність населення, внаслідок чого послаблюються економічні сили країни і разом з тим падає його моральність, що виражається збільшенням злочинів".

Викрадачем розуму - так іменували алкоголь із давніх часів. Законодавці тих часів видавали надзвичайно суворі закони проти пияцтва.

Чистий етиловий спирт почали одержувати в VІ-VІІ ст. араби, які дали йому назву "аль кеголь", що означає  "одурманюючий". Як свідчать історичні джерела першу пляшку горілки виготовив араб Ракез у 860 році. Переробка вина для отримання спирту значно збільшила пияцтво.

У 13 столітті пияцтво поширюється по всій Європі, чому сприяли  досвіди середньовічних алхіміків, особливо Раймонда Люля, який оволодів технікою виготовлення етилового спирту. Великого поширення пияцтво набуло в 16 - 18 ст. в Англії, Швеції та Німеччині, яке охопило майже всі верстви населення.

У 18 ст. на дверях багатьох шинків можна було побачити вивіски, на яких були написані запрошення запевненням, що відвідувачі цих закладів можуть випити на найменшу суму - один пенс, а за два пенси вони будуть п’я ні і отримують солому, на якій можна буде проспатись.

Одним із перших на боротьбу з цим ганебним злом встала церква. Відомий релігійний діяч і реформатор Мартін Лютер із сумом писав: "Кожна країна повинна мати свого сатану. Німецький сатана - добра бочка вина, а ім’я йому - пияцтво. На жаль, вся Німеччина зачумлена пияцтвом. Ми протидіємо і кричимо проти нього, але це не допомагає".

У Сполучених Штатах Америки пияцтво досягло такого розмаху, що тисячі жінок влаштовували "походи проти пияцтва" і громили шинки.

До 19 ст. в Росії пили переважно пиво, інколи привізне вино. З 16 ст. в Росії швидко поширюється привезена із заходу горілка. Російський цар Іван ІV заводив царські шинки, де у продажу було вино, пиво, мед, спочатку в Москві для опричників, а пізніше і повсюду. Масове вживання алкогольних напоїв привело до того, що уряд вимушений був обмежити кількість питейних закладів до одного на місто і велике село. У 1652 році для послаблення пияцтва і його шкідливих наслідків було встановлено продавати горілку тільки по одній чарці на людину. А під час постів, а також по неділях, середах і п’ятницях взагалі не відпускати. Але через 7 років це рішення і було скасовано.

З 1649 по 1795 рік проводився казенний продаж алкогольних напоїв, який пізніше був замінений відкупною системою.

З 1894 року царський уряд знову взяв під контроль продаж горілки організовувати казенну винну монополію з тим, щоб державним регулюванням обмежити пияцтво і збагатити казну. Для значної частини дворянства винна монополія створила вагомі чиновницькі посади. (акциз)

Під час Першої світової війни 1914-1917 рр. царський уряд вимушений був заборонити продаж спиртних напоїв. В країні розвивалось зловживання сурагатами алкоголю: лак, палітура, ханжа (денатурований спирт), що викликало отруєння і захворювання. Набуло значного поширювання самогоноваріння з яким безуспішно намагалась боротися влада протягом десятиліть.

Захоплення лише тільки адміністративними та карними методами боротьби з пияцтвом (впровадження так званого "сухого" закону) мало печальнозвісні наслідки. Підсумком цьому став нечуваний розквіт ганстеризму в США в 30-ті роки, вирубка цінних сортів виноградників та розквіт самогоноваріння в колишньому Радянському союзі в середині 80-х років.

В той же час вітчизняна історія накопичила унікальний досвід боротьби з цим злом протягом століть. І важливу роль в цьому відігравало звичаєво право козаків Запорізької Січі. Жорстоко боролися з проявами пияцтва під час бойових походів такі широкозвісні кошові отамани як Марко Жмайло, Петро Канашевич Сагайдачний, Іван Сірко. Як свідчить історик Д.Яворницький за порушення закону тверезості, під час походу отаман мав право на "горло" покарати винного. Якщо ж це сталося під час варти або дозору в мирний час  то козака приковували до стовба на площі і кожний перехожий міг нанести йому удар нагайкою або палкою.

Наприкінці 19 ст. пияцтво стає справжнім соціальним лихом для західноукраїнських сіл та міст, які перебували під владою Австро-Угорської імперії. Низький рівень промисловості, майже повна відсутність українських закладів просвіти та культури, не вирішеність аграрного питання - все це стало благодатним підґрунтям для згубного розповсюдження цього негативного соціального явища. І на боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом стала українська греко-католицька церква. Протягом десяти років завдяки копіткій антиалкогольній компанії, культурно-просвітницької діяльності та медичній профілактиці священнослужителів, представників української інтелігенції та кооператорів вдалося відвернути частину чоловічого населення від цієї пагубної звички, підвищити загальний культурно-освітній рівень мешканців сільської місцевості, оживити кооперативний рух.

Пияцтво в наш час - це результати поганого виховання, значної кількості конфліктних ситуацій на основі економічної кризи і соціально-політичних негараздів у державі.

У всьому світі алкоголізм є однією з найважливіших проблем людства. Алкогольні захворювання виходять на перше місце після серцево-судинних. У деяких країнах пияцтво розцінюється як національне лихо, як загроза національній безпеці держави.

Люди часто не замислюються над наслідками впливу алкоголю на організм. А вони небезпечні.

Шкідливі наслідки впливу алкоголю на організм:

- уповільнення реакції на зовнішні подразники;

- послаблення координації;

- зниження здатності ясно мислити;

- погіршення пам’яті;

- блювота;

- подвоєння в очах;

- затьмарення свідомості;

- відсутність самоконтролю;

- втрата свідомості;

- кома;

- смерть.

Сьогодні можна стверджувати, що в нашій країні, як це не прикро, склалася своєрідна "питійна процедура", без якої не відбувається жодна більш-менш знаменна подія. Дехто думає, що існує значна різниця між дією міцних спиртних напоїв (горілки, коньяку) та слабких (пива, вина). Наївна помилка: 330 мл пива (тобто одна банка), 150 г вина (тобто келих) і 50 г горілки (чарка) містять однакову кількість алкоголю.

Клінічними проявами, які вказують на перехід побутового пияцтва в алкоголізм є:  розвиток підвищеної стійкості до алкоголю, що викликає необхідність вживання все більшої його дози. Ознаками є зникнення захисного рефлексу: блювати, втрата контролю над кількістю випитого, поява амнезійних форм сп’яніння, розвиток антисоціальних форм поведінки в сп’янінні, поява фізичної і психічної залежності від алкоголю, виникнення синдрому похмілля.

Необхідно пам’ятати, що навіть  після вживання "помірної" дози спиртного функція вищих відділів головного мозгу приходить тільки через 8-20 днів.

 

2. Характеристика наркоманії та її профілактика.

 

Наркоманія - це загальна назва захворювань, що характеризується постійним потягом людини до вживання наркотичних засобів внаслідок стійкої психологічної і фізичної залежності від них.

 Під наркоманією також розуміють вживання наркотиків та речовин, які їм дорівнюють без медичних призначень.

Наркотиком є будь-яка речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька його функцій і внаслідок багаторазового вживання призвести до виникнення психічної або фізичної залежності.

 В світі відомо близько 500 наркотичних засобів, з них 100 наркотиків і близько 50 психотропних препаратів, які мають наркотичні властивості і які зафіксовані в міжнародних документах. Засоби, що містять наркотичну речовину, можна розділити на наступні групи;

- природні (натуральні) наркотичні засоби і напівсинтетичні наркотики, отримані на їх основі;

-   синтетичні наркотичні засоби;

 -  сильнодіючі медикаментозні засоби, що не будучи наркотиком, можуть викликати хворобливу пристрасть і становити небезпеку для здоров’я, а також використовуватися як сировина для виготовлення наркотиків;

-   засоби побутової і промислової хімії.

Наркоманія - це одна з найстрашніших хвороб ХХ ст., яка не лише фізично, а й духовно знищила мільйони людей.

За думкою лікарів-наркологів, вживання наркотичних засобів являє для нині живучих і майбутніх поколінь не менш страшну загрозу ніж епідемія чуми, що спустошила в незапам’ятні часи цілі країни. Тільки від передозувань в нашій країні щорічно прощаються з життям до тисячі людей. За статистичними даними зараз в Україні на відповідному обліку перебуває близько 80 тис. громадян, з яких понад 50 тис. є наркохворими. Реально таких людей в 7-10 разів більше офіційної цифри. Щорічно виявляють до 10 тис. осіб, що вживають наркотики. Жертвами "білої смерті" стають насамперед люди віком до 25 років. Більше того, серед них чимало неповнолітніх, особливо з так званих неблагополучних сімей, "дітей вулиці": на сьогодні в Україні, як свідчать офіційні дані, понад три тисячі підлітків- наркоманів.

Кримінальний кодекс України передбачає досить суворі покарання за виготовлення і розповсюдження наркотиків - від 5 до 12 років, у нас діють положення міжнародних конвенцій щодо боротьби з незаконним обігом наркотичних та психотропних засобів. Ще у 1995 році, зважаючи на гостроту даної проблеми, Верховна Рада прийняла Закон України "Про обіг в Україні наркотичних засобів та психотропних речовин", у МВС України налагоджені контакти з Інтерполом.

Починаючи приймати наркотики, люди в більшості своїй не знають страшних наслідків руйнівної дії цих речовин на психіку, організм в цілому і на здоров’я їх нащадків. Наркоманія розвивається стрімко. Навіть при прийнятті наркотиків один чи декілька разів може сформуватися нездоланна залежність людини від них..

Нехворобливий прийом наркотиків часто супроводжується неприємними відчуттями: слабкістю, галюцинаціями, маренням, нудотою, коли "крутиться" голова. У тих, хто продовжує вживання наркотиків, виникає стійкий потяг до них, який в науці називають абстиненція (наркотичний голод) і який веде до важких духовних і фізичних станів, бажання частіше приймати і збільшувати дози. Це в медицині класифікують як захворювання, де наркоман стає рабом своєї звички, і без медичної допомоги майже нікому не вдавалося вирватися з цього ганебного кола. Кола людина, яка тривалий час вживала наркотики, перестала це робити, в неї розвивається так звана "ломка" (пітливість, тремтять кінцівки та ін.). Цей важкий стан проходить після вживання чергової дози наркотиків, настає ейфорійний стан (ейфорія - на  жаргоні наркоманів), який пізніше знову змінюється абстиненцією. По мірі звикання наркотики стають необхідними вже не для отримання задоволення, а для боротьби з важкими симптомами, які постійно мучать людину. У такому стані хворі являють собою велику суспільну небезпеку, бо потреба в прийомі наркотиків настільки нездоланна, що вони можуть здійснити будь-який негативний вчинок, у тому числі і тяжкі злочини, щоб знайти необхідний засіб.

 Деякі причини, які змушують молодих людей вперше спробувати дії наркотичних речовин:

- тяга молодих до невідомого, яке має ореол таємничості, романтичності;

-  вживання наркотиків сприймається як гра, забава;

-  акт самоствердження серед однолітків;

-  знак протесту (при конфлікті з батьками, дорослими);

-  пошук нових відчуттів, невміння використовувати вільний час, неусвідомленність наслідків вживання наркотиків.

Наркоманія - це зло, яке завдає людині та суспільству важку і часто непоправну шкоду. Вживання наркотиків є шкідливим для всіх органів і систем людини, в першу чергу таких життєво важливих як серцево-судинна система, печінка, нирки, легені, шлунок. У підсумку людина, як правило, стає інвалідом, значно скорочується строк її життя (10-15 років). Виникають стійкі психічні розлади. Людина стає підозрілою, нервовою, злою, засмученою, не здатною до співпереживання і співчуття.

Стрімко падає її інтелект, інтереси стають примітивними, втрачається пам’ять. Вона втрачає інтерес до життя, своїх друзів  і близьких. Наркоманія шкідливо відбивається на дітях, які народжуються розумово відсталими, мають серйозні психічні захворювання. Все це пізніше передається з покоління в покоління. Прихильність до зловживання наркотиків спостерігається у осіб морально нестійких, психічно хворих, які не можуть оцінити наслідків своїх дій. Розвитку наркоманії сприяють інші захворювання (психічні розлади, алкоголізм, фізичні дефекти), які знижують здатність до самоконтролю, а також недоліки у вихованні з боку батьків, коли у молоді виникає орієнтація на споживання та розваги.

Вихід із наркотичного сп’яніння супроводжується безсиллям, болем у різних частинах тіла, можуть бути такі зміни у поведінці, характері та фізіології військовослужбовців:

Прочитано 1822 разів